The Daily Beast
Путінське “вторгнення крапля за краплею” триває: свідчення спостерігачів ОБСЄ, дипломатів та очевидців вказують на те, що “літній наступ неминучий”, вважає американський сайт.
5 травня уряд України оголосив, що з 18 лютого втратив 28 міст, якими заволоділи сепаратисти. 6 травня президент Порошенко застеріг, що Росія тримає на кордоні 50 тис. військовослужбовців, а у її “довірених осіб” – понад 40 тис. бійців в Україні.
7 травня ОБСЄ спостерігала бої поблизу Донецька і навколо Широкиного, а 8 травня у зоні, контрольованій українською владою, помітила три українських танки і 30 сепаратистських. Спостерігачі ОБСЄ також бачили випробувальний полігон для передових озброєнь. За словами посла США Пайєтта, це “доказ російської програми з навчання та оснащення у всіх на виду”.
Щодень множаться докази, що Мінські угоди залишаються лише на папері. Назад, до лінії фронту, направляється багато важкої російської бронетехніки й артилерії… 11 травня генсек НАТО Столтенберг заявив: тепер сепаратисти так добре оснащені, що можуть за короткий термін і без прямої військової допомоги почати повномасштабний наступ.
The Financial Times
Про можливі причини втягування США у нестійкий мирний процес в Україні пише британське видання.
Помічник держсекретаря США Нуланд у понеділок провела з двома представниками російського МЗС детальні переговори щодо реалізації умов перемир’я і політичного врегулювання, погоджених у лютому в Мінську.
Предметом переговорів стали гарантії присутності ОБСЄ на російсько-українському кордоні, перевірка представниками ОБСЄ російських конвоїв, питання про вибори на утримуваних повстанцями територіях відповідно до українського закону і про доставку туди української гуманітарної допомоги.
Залучення Вашингтона на такому детальному рівні свідчить про зміни після укладення угоди “Мінськ-2”. Це також відбувається “на тлі стурбованості у Вашингтоні з приводу того, що деякі члени ЄС можуть відмовитися від повномасштабного продовження санкцій”.
За словами експерта з Росії із Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Вашингтон) Чарапа, час проведення зустрічей, ймовірно, показує стурбованість тим, що ситуація на місцях може погіршитися в найближчі тижні і що хід мінського процесу, здається, сповільнився.
Frankfurter Allgemeine
Переговори про реструктуризацію українського державного боргу вступають у найгострішу фазу, зазначається у редакційній статті німецької газети.
Україна веде переговори з групою західних кредиторів на чолі з інвестиційною компанією “Franklin Templeton”. У той час, як Київ, наполягаючи на зміні умов надання допомоги, хоче заощадити близько 15,3 млрд. доларів, інвестори готові лише до збільшення терміну кредиту і зниження процентної ставки.
Цього року Київ отримав від міжнародних кредиторів 3 млрд. доларів, 2,4 млрд. з яких довелося віддати на погашення відсотків за зовнішньою заборгованістю.
Росія відмовилася брати участь у переговорах з реструктуризації українського боргу. У кінці 2013 року, ще за президентства Януковича, Москва надала Україні кредит на понад 3 млрд. доларів, термін виплати якого закінчується в грудні. Все, як пише видання, може закінчитися тим, що міжнародна фінансова допомога і зекономлені за рахунок західних кредиторів кошти підуть на повернення грошей країні, яка значною мірою винна в сьогоднішньому тяжкому становищі України.
The Wall Street Journal
“Прозахідний уряд України намагається відвернутися від Росії”, – розповідає американська газета, згадуючи Угоду про асоціацію з ЄС і закон, який передбачає “видалення всіх радянських символів з суспільної сфери”.
“Але повернути економіку обличчям до Заходу набагато важче, – сказано у статті. – Більша частина її важкої промисловості радянського зразка традиційно пов’язана з Росією…”. Гендиректор машзаводу у Бердичеві каже про стосунки з Росією: “З одного боку, це наш ворог, але ми не припиняємо продаж. У мене на заводі – тисяча осіб. Усім їм потрібно чимось харчуватися і годувати свої сім’ї”.
Директор компанії, що консультує фірми з експорту, каже, що найкращою можливістю для відновлення економіки є використання західними виробниками України як виробничої площадки. “Ця модель сприяє процвітанню однієї бердичівської фірми. Близько десяти років тому головну швейну фабрику міста купила угорська компанія, і тепер вона поставляє більше 90% своєї продукції до Європи…”, – пише видання.
Але ця компанія є винятком. А стіни та стовпи в Бердичеві заклеєні оголошеннями про роботу в Польщі.