«Колишній гуманітарний віце-прем’єр Олександр Сич після відставки займається науковою і педагогічною роботою. За його словами, сьогодні він заробляє 3,5 тисячі гривень на місяць і “осмислює пройдений шлях”, про який, можливо, колись напише книгу…

На посаду міського голови Олександр Сич начебто не претендує, бо, за його словами, “стільки вже “наївся” влади, що вона мені моїм здоров’ям гикатиметься аж до кінця життя! Тим більше переконався, що навіть морального задоволення від перебування на посадах не маю!” Однак усе ж не відкидає можливість балотування.

“Не бачу великого сенсу з посади віце-прем’єр-міністра іти на посаду міського голови. Але як політик з досвідом знаю, що в політиці існує правило: ніколи не кажи “ніколи”.

(http://kurs.if.ua ,19 травня 2015 року)

У рік 7523 [2015]. Наївся того року влади [всілякої] боярин свободний, писар шестикнижний, доцент державно-управлінський, кандидат історичний та асистент філософський, юрист учений та педагог неабиякий Алекс на прозвисько Мер [на три букви], аки дурний мила, ні живота свого, ні здоров’я не шкодуючи.

Узяв же він ще давно колись [на перше] посаду гуманітарного віце-мера у городі галицькому, але вельми вона йому в зубах в’язала, липнула та застрягала, аки гума зі смаком [помаранчевим], тож пожував він її трохи, бульки вітром з-під носа поробив, а тоді думки свої в правильний бік причесав та й виплюнув страву сю на фіґ, на [свободну] дорогу ступивши.

На друге ж замовив собі Алекс голову ради [обласної], фаршировану пупсами та тягнибаксами, але гази [сланцеві] у череві від наїдку того нежирного зовсім йому забурлили вельми, догори піднялися, аки кар’єра його стрімка, і знову бульки йому з-під носа пішли та полуськали. Тільки не довго казився та пінився Алекс, бо подали йому [на десерт] коаліційний віце-прем’єрство у городі стольному під тим самим соусом кольору [гуманітарного] і з запахом аналогічним і результатом анально-логічним.

Але ніякого задоволення ні фізичного, ні морального, ні тим паче матеріального [не мав] Алекс від гурманства свого, а тільки розчарування [одне] в коаліції, біль різкий в ультраправому підребер’ї, печію невгасиму, аки купина чи огонь вічний, та гіркоту невгамовну [в роті]. Та й задумався він, аки [джеймс бонд], чи треба йому ще мерство дріб’язкове, аки сємєчки на [буриному] базарі, чи то буде попуск для нього сильно великий і досить йому буде [перед пенсією] самого компоту свободного.

А поки страждав отак від непрохідності [партійної], полегшення жодного не відчуваючи, боярин [уже цілком] свободний Алекс, стояв за порогом прохідним джура його молодий та [теплий, аки дім] у городі галицькому, Руслан-Марципан та на об’їдки владні облизувався, хитромудро та передбачливо стискаючи у кишені [мезим форте] вельми помічний з біг-бордами придорожніми та календариками великодніми на клямках, бо [ай, молодець] же він був!

 

НОРВАКС