The Daily Beast  

Про маріупольську волонтерку Галину Одноріг, яку в заголовку називають українською матінкою Кураж, йдеться у матеріалі на американському сайті.

До війни Галина досягла успіху в бізнесі, керувала колективом із кількох десятків людей. На початку квітня 2014 р., коли озброєні сепаратисти підняли над мерією Маріуполя російський прапор, Одноріг очолила волонтерів і, витрачаючи свої заощадження, допомагала українським військовим.

Галина бачить, що відбувається, не з вікна особняка чи лімузина, а в окопах і госпіталях. За останні три місяці, коли обстріли відбувалися майже щодня, вона рила окопи, евакуйовувала цивільних із територій, підконтрольних сепаратистам, організовувала багатотисячні вуличні протести проти демілітаризації Маріуполя і постачала солдатам на позиції артилерії «практично все».

«Ми найбільше боїмося, що удар завдадуть зсередини, – каже Одноріг. – У Маріуполі серед нас є сепаратисти». За її словами, весь Маріуполь, його два найбільші заводи і навіть мер залежать від однієї людини – мільярдера Ріната Ахметова, в якого бізнес із Росією.

 

The Washington Post

Лідери ЄС «ходили навшпиньки біля Росії», пише американська газета про саміт Східного партнерства, що пройшов у Ризі. 

У підсумковій декларації саміту керівництво Європейського Союзу визнало «європейські устремління і вибір» своїх сусідів, але не запропонувало їм нічого більше. «Новоявлена ​​обережність принесла перемогу Кремлю на тлі того, як тиск в українській кризі трохи знизився. Європейські прихильники більш теплих відносин із колишніми радянськими республіками попереджують, що ці поступки тільки заохотять Росію вести себе агресивніше в стосунку до її сусідів у майбутньому», – зазначається в статті.

Євросоюз активізував зусилля з розширення свого впливу в колишніх радянських республіках після війни 2008 р. між Росією і Грузією. Інші учасники Східного партнерства – це Вірменія, Азербайджан, Білорусь і Молдова.

За словами одного з європейських дипломатів, у Ризі лідери Євросоюзу «і на сантиметр» не просунулися у порівнянні з угодами, досягнутими на саміті 2013 р., коли екс-президент України Янукович відмовився підписувати торговельну угоду з ЄС.

 

The Wall Street Journal

Суд у Києві ухвалив залишити під арештом на два місяці двох чоловіків, обвинувачених у тому, що вони є російськими військовими, які воювали на боці сепаратистів, повідомляє американське видання.

В інтерв’ю міжнародним спостерігачам та незалежній російській газеті обидва чоловіки заявили, що вони перебували на дійсній військовій службі в російській армії, коли їх захопили тиждень тому біля лінії фронту на Східній Україні. Російське ж Міноборони опублікувало заяву, в якій йдеться, що ці двоє подали у відставку ще в грудні.

Офіційні особи в Києві заявили, що збираються пред’явити їм звинувачення в тероризмі. Наразі сержант Алєксандров і офіцер Єрофєєв проходять лікування в київському госпіталі. За заявами СБУ, вони намагалися захопити електростанцію в місті Щастя.

Голова центру звільнення військовополонених Юрій Тандід заявив, що, хоча на території повстанців і в Росії в полоні перебувають за приблизними оцінками 300 українських солдатів, українські офіційні особи наполягають на тому, щоб судити цих двох росіян, і навряд чи погодяться на обмін.

 

The New York Times

Про новий тип авторитарних урядів, краще пристосованих до сучасної епохи, йдеться в статті «Нові диктатори правлять «кулаками в оксамитових рукавичках».

Екс-президент Перу Фухіморі, чинні лідери Росії, Угорщини і Туреччини – Путін, Орбан і Ердоган, екс-прем’єр Малайзії Мохамад, покійний президент Венесуели Чавес. На думку авторів, ці антиліберальні лідери здатні переробити світовий порядок на свої образ і подобу.

Нові автократи часто приходять до влади на цілком чесних виборах. Вони через «пропаганду, цензуру та інші виверти з інформацією завищують свій рейтинг» та «грають на невдоволенні Заходом». Вони застосовують насильство «мінімально», і в цьому їхнє ключове новаторство. Натомість ці правителі «паралізують політичних супротивників через нескінченні судові процеси, допити та інші юридичні формальності».

«Лобіювання інтересів диктаторів повинно вважатися серйозним порушенням ділової етики. Західні демократії мусять налагодити об’єктивне новинне мовлення мовами відповідних країн на противагу пропаганді та цензурі», – радять автори публікації.