Днями

ЗАБАГАНКА

Це зараз комп’ютер, Мережа, окремий канал в Інеті й окрема лінія в офісі є нормою життя, а колись… Історію розповів брат. Він мав можливість під’єднатися до виділеної для офісу лінії з дому і “працювати”. Одного разу зранку, сидячи вдома, він побачив, що в офіс прийшла секретарка, бо вона включила свій комп і принтер. Не довго думаючи, брат настукав у ворді текстик приблизно такого змісту “Привіт, Таню! Я сьогодні так змерз, чи не приготуєш каву з цукром?” і відправив на друк.

Перші співробітники, які прийшли зранку в офіс, побачили Таню ні живою ні мертвою з філіжанкою кави біля принтера. Вона довго переконувала всіх, що принтер зранку захотів кави, а співробітники тим часом крадькома шукали номер психлікарні…

Якось

ДІВКИ

Приятель розповів: «У нас біля будинку є магазинчик. У ньому все, що завгодно, можна купити – від горілки до лейкопластира. До того ж цілодобово. І дуже цікава деталь: скільки пам’ятаю, там завжди продавчинями працюють дуже гарні дівчата. Тому, незважаючи на офіційну назву “Веселка”, в сім’ї у нас прийнято цей магазинчик називати “Дівки”. Так-от, виходжу я якось за цигарками, а двері в під’їзді від протягу – ба-бах! І відразу ж, звичайно, бабуся, пильна сусідка, визирає, зачувши рейвах. А раз вже визирнула, то без запитань не обійдеться.

– Ой, куди це Ви в таку погоду, та ще й проти ночі?

А поки я рот розтуляв, щоб пристойно відповісти, з моїх дверей син виглянув:

– Тату! Ти до дівок? Віддай їм десять гривень, я вчора винен залишився.

Тепер попри бабусь біля під’їзду хоч зовсім не проходь».

Колись

АВТОБУС

В автобусі-експресі. Потертий хлопака, трохи остограмлений, намагається зійти, не втямивши, куди сів. Машина пролітає одну зупинку, другу, третю. Чоловік наполегливо тисне кнопку, зве водія – безрезультатно. Нарешті немолода жінка намагається його заспокоїти.

– Чоловіче, та не тисніть ви марно, цей автобус ніде не зупиняється.

Пауза.

Чоловік обертається.

– Не зрозумів. А куди ж ви всі тоді їдете?

І взагалі…

В африканській савані стоїть скрипаль і нестямно грає на скрипці. Підійшов лев, ліг за два кроки від нього і слухає. Підійшли ще два леви, лягли і слухають. Тут підходить четвертий, валить скрипаля і жере.

На сусідньому дереві одна мавпа каже інший:

– Я ж казала, як тільки прийде глухий, музика закінчиться!