Режисер: Девід Кепп. У головній ролі: Джонні Депп.

 

Чесно кажучи, я звернув увагу на цей фільм тільки тому, що його всі матюкали. Яка вульгарщина, – обурювалися одні. Які тупі діалоги, – казали інші. Джонні Депп знову грає капітана Джека Горобця, – заявляли треті. Ідіотський фільм, зовсім не смішно, – писали четверті. Почав я дивитися цю картину, і з кожною хвилиною фільму визрівало усвідомлення, що мене обдурили. Тому що фільм виявився не просто хорошим, а відмінним! Претензії до Деппа, який начебто знову грає Джека Горобця, не просто безпідставні, а дурні. Ніякого Джека Горобця там і приблизно немає! Депп тут відривається на повну і створює абсолютно оригінальний образ. Ну, хіба що в ньому прозирають якісь нотки Рауля Дюка і Божевільного Капелюшника, але тільки нотки, бо образ новий, дуже ексцентричний і напрочуд яскравий. До того ж Депп потішно відтворює дещо перебільшену британську аристократичну вимову, а мова, якою говорить його персонаж, – бездоганно літературна й образна. Я після першого перегляду сів дивитися фільм ще раз зі словником: фрази настільки несподівані й цікаві, що відразу розібратися важкувато.

Мордекай при всій своїй авантюрності – аристократ із тонким відчуттям смаку і стилю. Він чимось нагадує Берті Вустера з творів Вудхауса, от тільки Мордекай набагато ексцентричніший. Усі епізоди з ним у фільмі – більше ніж забавні. А вже його поява в американському каліфорнійському готелі – просто блискуча («Джоку, що це за диявольське місце? Схоже, ми приземлилися просто на зйомки порнографічного фільму»). До речі, прикольна щілинка між передніми зубами Деппа – натяк на знаменитого британського актора Террі-Томаса, який грав веселого англійця-ботаніка в кінокласика Стенлі Крамера. «Це божевільний, божевільний, божевільний, божевільний світ». Пол Бетані прекрасно зіграв незворушного Джока, який і слуга, і охоронець, і виконавець особливо делікатних доручень Мордекая, і заодно – перший хлопець на селі, мрія всіх молоденьких дівчат. У Берті Вустера був свій Дживс, Чарлі Мордекай мав свого Джока, який хоч і не вчив Мордекая життя, зате вирішував усі проблеми свого господаря за допомогою делікатної фізичної сили. Його стримані «Для мене це честь, сер» і «Біжіть, сер, я тут розберуся» – просто клас!

Гвінет Пелтроу відмінно зіграла Джоанну, яка відразу зненавиділа моторошні вусики свого обожнюваного чоловіка. Джоанна плете інтригу й ухитряється багато чого вивідати за допомогою хитромудрих жіночих трюків.

Юен Макгрегор зіграв свого Мартленда непогано, але не вразив. У нього персонаж тримався більше за рахунок відповідної британської манери спілкування. Також добре вийшли епізоди, де він під впливом чарів неповторної Джоанни вибовкує державні секрети.

Щодо нібито присутньої в фільмі всілякої «неймовірної вульгарщини» – претензії абсолютно безглузді. Або ж їх заявляють люди, які, почувши слово «вагіна», відразу ж втрачають свідомість.

Тепер давайте спробуємо зрозуміти, чому цей чарівний, на мій погляд, фільм викликав таку негативну реакцію. Зважаючи на той факт, що мова персонажа Деппа дуже багата і вишукана, адекватно його дублювати складно. Хоча, звичайно, можливо, якщо дуже постаратися. Але передати його британська вимову – тут, звичайно, шансів немає ніяких. Однак мене дещо здивувало те, наскільки холодно фільм сприйняли і в англомовних країнах – у Великобританії та США. У Великобританії, ймовірно, не сподобалося, що британський лорд (хоч він і шахрай) зображений карикатурно, а крім того, його грає американський актор. У США, судячи з усього, дівчата-школярки були в шоці від того, що їх улюблений джоннідеппчік начепив такі жахливі вусики і страшенно кривляється. Де ж ти, наш улюблений джоннідеппчику,  – кричать дівчата-школярки, заламуючи ручки і ставлячи цьому фільму одиниці. Втім, це лише мої припущення, причім явно суб’єктивні, тому що таблиця розподілу голосів свідчить, що картину найбільше критикують глядачі віком понад 30 років. Тож я все одно нічого не розумію. Розумію тільки, що стиль цього фільму – не для всіх. І бажано дивитись мовою оригіналу.

ФЕЛІНСЬКИЙ