«Прикарпатського нардепа МАУ не пустила на борт літака – продали забагато квитків. Непорозуміння коштувало народному депутату Юрію Солов’ю 4 тисячі гривень. Це вартість квитка на літак з Франківська до Києва від МАУ.

У соцмережі Фейсбук нардеп поскаржився на прикрий випадок і попросив вважати його пост офіційним зверненням до міністра інфраструктури, голови Державіаслужби та голови МАУ. “Коли хтось каже, що МАУ – це суперперевізник і для чого нам інші авіаперевізники, плакати хочеться… Яким було моє здивування, коли мене зареєстрували на стійці реєстрації, пройшов контроль, і не посадили на літак, аргументувавши відсутністю (!!!) місць при наявному квитку”, – обурився Юрій Соловей».

(http://kurs.if.ua, 23 червня 2017 року)

У рік 7 523 [2017]. Пролетів того року, аки свобода на останніх виборах [парламентських], над горами вже не зовсім буковельськими, але ще не [цілком] припорошеними, воєвода косівсько-снятинський Юрчик на прозвисько Соловій-Ударник, що сидів на [парк-готельному] містку в городі галицькому та пустошив вельми біля озера смородинового [забудовами] своїми.

А щоб не чулося йому [смороду] з города галицького, підносився сей муж благочестивий до [політичних] вершин захмарних, аки орел ясноокий та голуб сизокрилий, а перед тим опускався [радником] до самих глибин у перекопаних ровах, аки окопах, у степах херсонських, де Юрчик то [порохом] стелився, то вихором здіймався. Пройшовши за другим разом до [ради верховної] і набуваючись у високостях своїх, не забував же він і про гуцулів своїх малих, шляхи для них [правильні] коломийсько-косівські будував, тендери перехоплюючи у воєвод [коломойсько-буковельських], а ще до школи на гору високу підіймався, аки нерозумний чи недовчений, і на діточок [малих] співчутливо дивився, аки на клопоти дрібніші, ніж ціни в магазинах його [соціальних].

Був же Юрчик [птахом] високого лету і не шукав він для себе шляхів простих і випростуваних, тож надумав [він] доскочити до города стольного Києва одним польотом коломойським, купив ярлик дорожезний, заплативши тисячі гривень [сріблом] та віддавши ділянку під забудову і два раба ханові [авіаперелітному] та й походом вирушив на летовище, щоб прибути до [часу] призначеного. Коли ж прийшов воєвода косівсько-снятинський до місця, то не було вже місця, зате бояр було в лайнері легкокорилому, аки пшона, неміряно, та й одне поперед другого перлося, мандатами своїми прохід на трапі перегородивши.

І не вмістився Юрчик до літака, аки в рукавичку [казкову], і заголосив він, аки півень досвітній, що пора [соціальні] лоукости запроваджувати, щоб можна було клунки в проходах ставити, а дітей, подружок і [стюардес] на коліна собі садовити. І став він отак [постити] і промовляти, і кожне слово його відтоді стали вважати усі гуцули снятинсько-косівські, аки закон, кожне питання, аки звернення [депутатське], кожен кивок головою його, аки благословення і милість велику, а біографію Юрчикову, аки апокриф та [житіє] в грубі книжки записали.

НОРВАКС