The Wall Street Journal

“Ось і прийшов кінець лютневому перемир’ю в Україні”, –  мовиться в редакційній статті „Росіяни йдуть, знову”, опублікованій американською газетою минулого четверга.

Підконтрольні Росії сили в суботу піддали артобстрілу Авдіївку, убивши українського військовослужбовця та мирного жителя, пише видання. У неділю вони обстріляли українські позиції біля Маріуполя, в результаті один український солдат загинув, а двоє були поранені.

Це лише найсвіжіші випадки у низці російських порушень так званої угоди “Мінськ-2”. Основні умови домовленостей включали в себе зобов’язання Росії прибрати всіх “найманців” і важке озброєння зі сходу України і створити буферну зону між територіями, підконтрольними Києву і сепаратистами.

“Відтворюється знайома схема. Росія на найвищому рівні запевняє, що вона хоче миру, і одночасно провокує насильство на місцях за допомогою бойовиків і зброї”, – заявив виданню один високопоставлений західний дипломат. Ця провокація відбувається у величезних масштабах, зазначається в статті. Київ щодня фіксує 50-80 випадків порушення перемир’я з російського боку.

 

The New York Times

У Москві РПЦ і міністр культури Мединський просувають проект встановлення 82-футового (понад 24 м) пам’ятника Святому Володимиру, розповідає американське видання.

Десятки тисяч москвичів вже підписали петицію проти цього пам’ятника. Автор матеріалу нагадує, що в Києві є пам’ятник Св. Володимиру висотою 54 фути (понад 20 м), встановлений 162 роки тому, і зауважує: всім очевидно, що конфлікт Росії з Україною частково надихнув появу московської версії в дусі “моя статуя більша, ніж твоя”.

“Крім кривавої боротьби за контроль над територіями, конфлікт містить в собі люте суперництво за ідентичність, а також за право претендувати на звання нащадків Св. Володимира, князя-воїна міфічного розмаху, який заснував і Російську православну церкву, і прообраз сучасної Російської держави”, – пише газета.

“У публічному виступі в Криму президент Путін здивував істориків, несподівано піднявши Крим до статусу сакрального місця. Фактично він сказав, що треба забути про Київ, а справжнє джерело Росії та її центрального віросповідання –  Крим”, – підкреслюється в статті.

 

The Independent

Оприлюднення списку з 89-ти європейських політичних діячів, яких Кремль не має наміру впускати в країну, підтвердило повну відсутність у Росії зацікавленості у пом’якшенні конфронтації із Заходом через Україну.

Так вважає британське видання, у редакційній статті якого згадується нещодавня заява головнокомандувача військ НАТО, генерала Філіпа Брідлава про концентрацію російських військ на кордоні з Україною, що, на його думку, свідчить: новий наступ не за горами.

Кремль міг вирішити, що зараз нічого не втратить, якщо загострить суперечності із Заходом. Єдність у Євросоюзі щодо економічних санкцій проти Росії продовжує слабшати. Викликані ними російські економічні проблеми – ніщо порівняно з українськими.

“Ми не повинні занадто гостро реагувати на останню безглузду витівку Кремля, але зараз не час відступати, – підсумовує редакція. – Звичайно, буде нелегко підтримувати єдиний антиросійський фронт в осяжному майбутньому.., але меседж повинен залишатися незмінним: агресія Росії стосовно України не буде визнана і не буде винагороджена”.

 

La Repubblica

Футбольна війна стала тим інструментом, яким можна виміряти глибину прірви, в якій опинилися відносини між Росією і Америкою, йдеться у статті “Футбольний м’яч царя” в італійській газеті.

Схема протистояння була випробувана в епоху Холодної війни. А у Москві головні дійові особи на політичній сцені – всі ветерани Холодної війни, починаючи з Путіна. І тепер футбольна війна перетворюється на надзвичайно зручний ідеологічний привід, щоб засудити США, які прагнуть грати роль господаря у світі, і повторити, що Росія все більше жадає, щоб з нею поводилися як з рівною, як з наддержавою, а не як з колишньою комуністичною імперією, що переживає занепад.

Спорт, і насамперед футбол, з усіма грошима, які в ньому крутяться, став сильним фактором геополітичного впливу і нерідко йде поруч з корупцією. “Яскравим прикладом цього союзу може служити зимова Олімпіада в Сочі, – зауважує автор і додає: – Не треба бути психологом, щоб зрозуміти, що Путін і Блаттер домовилися. Досить поглянути на фото Блаттера, який вручає Путіну блискучий м’яч Чемпіонату світу-2018: скільки коштує цей м’яч?”