Суттєве подорожчання газу змушує шукати альтернативні джерела теплової енергії. Одним із варіантів здешевлення опалення є перехід на твердопаливні котли. Активні косівчани взялися втілювати цю ідею.

За інформацією статуправління Косівського району, впродовж лютого місцеві підприємства використали на опалення понад 6 млн. кубометрів газу. Зважаючи на величину нових газових тарифів, черговий опалювальний сезон для бюджетників району буде справжнім випробуванням: за блакитне паливо доведеться платити щонайменше 75 млн. грн. щомісяця, а витрати за сезон сягатимуть понад 300 млн. грн. Якщо врахувати те, що минулорічний бюджет Косівщини становив 370 млн. грн.., то можна дійти доволі песимістичного висновку: витрати на опалення газом бюджетних установ – нереальні.

 

Дерева вмирають стоячи

Молодий кутський лісничий Петро Пліхтяк зробив аналіз стану лісового фонду всього району. За його даними, на Косівщині понад 43 тис. га вкрито лісом. Офіційно в районі три підприємства мають дозвіл вирубувати, вивозити та утилізувати дерева: Держлісгосп за рік вирубує ліс на площі 16 140 га, Райагроліс – на площі 19 227 га, Національний природний парк «Гуцульщина» експлуатує 7606 га гірської території.

Понад третину території прикарпатських лісів займає смерека. Улюблениця народного фольклору – доволі прикра і вибаглива. Дерево має поверхневе коріння і швидко всихає. Щороку через масове всихання смерек значна частина лісу вимирає, а мертві стовбури, поруйновані короїдами, на високогір’ї ніхто не утилізує. Небезпечна мошкара перекидається на добротні смереки та молодняк. Фактично, стан лісів району, як запевняє лісничий, близький до екологічної катастрофи.

Аби уникнути екологічного лиха, Пліхтяк спільно з іншими активістами Громадського комітету Косівщини, до якого входять всі 39 сільських громад району, пропонує програму заходів з порятунку регіону. Йдеться про інтенсивну заміну смереки, створення реального механізму вирубки і транспортування з лісу хворих та ушкоджених дерев та освоєння їх на території підніжжя. По суті, пропонується розробити механізм, що дозволить забезпечити район дешевим деревним паливом взамін дорожезного газу.

«Треба дати людям цю суху деревину за нормальними цінами, дозволити їм самостійно її вивозити (бо від бездоріжжя стовбури ніхто не спускає вниз), і на те місце садити нові дерева, – ділиться задумом лісничий.  – Колись, у 2000-х роках була практика – «дрібний відпуск на пні». Потім її  заборонили».

Пліхтяк цифрами підкріплює свою пропозицію. У місцевих лісах – понад 3,5 млн. кубометрів смереки, що доволі багато. За реальними підрахунками, практична потреба лісокористувачів, або ж господарств, яким дозволено валити ліс та складувати деревину, – 300 тис. кубометрів деревини. Згідно з офіційними даними, місцеві господарства освоюють тільки 25-30 тис. кубометрів деревини. А щороку додатково наростає майже 200 тис. кубометрів. Якщо зіставити вирубані і продані 30 тис. кубометрів з тими 200 тис., що наросли, то виникає запитання: де ліс?

«Аналіз лісів Косівського району показав, що для нормального господарювання лісозаготівельники повинні використовувати 176 тис. кубометрів лісу. Реально ж лісокористувачі звітують про використанні 25 тис. кубометрів», – обурюється координатор Комітету громад Косівщини Олександр Вуйцік.

Тож місцеві активісти, озброївшись економічно обґрунтованими розрахунками щодо необхідності вивезення смереки з лісу та зважаючи на високу ціну природного газу, яка спричинить зростання і вартості дров, пропонують узаконити вирубку хворого смерекового лісу. Вони описують такий механізм: спеціалізовані бригади лісгоспів за собівартістю валять ліс, а кожна громада утворює так звані “кооперативи”, бере коней чи тракторці і самотужки спускає повалений ліс вниз. В іншому разі триватиме традиційна хаотична вирубка і відбуватиметься перенасичення деревиною місцевих лісових угідь…

 

Гроші зі смереки

Такі кроки, як переконує Вуйцік, допоможуть підняти економіку, створять нові робочі місця та забезпечать додаткові надходження до місцевих бюджетів. По суті, це утворення нової (забутої старої) для економіки району галузі місцевої промисловості – виробництва палива з деревини в масштабах, що забезпечують внутрішні потреби та дозволяють продавати готовий продукт зовні. Адже відновлювальним ресурсом Косівщини, врешті, як і багатьох інших районів області, є дрова. Гроші, робота та достаток лежать просто під ногами.

Для реалізації цього проекту, як вважають його ініціатори, насамперед необхідно створити нову форму взаємодії між лісовими господарствами та громадами, на чиїй території діють господарства. Аби діяти згідно з законом, до першої частини проекту необхідно залучити керівництво Держлісгоспу та Райагролісу, а також органи державної виконавчої влади. 

Йдеться про те, що лісгоспи мають безпосередньо звернутися до обласної ради та Кабінету міністрів з проханням дозволити їм дрібний продаж лісу. Розцінювати його як відходи і виписувати по 50 грн. за кубометр. Це, по-перше, дозволить задовольнити місцеві потреби не дорогим газом, а дешевими дровами. А, по-друге, створить підвалини нового виробництва та залучить  інвесторів. Зважаючи на те, що зима не за горами, будь-яке зволікання з реалізацією проекту з боку органів державної влади є неприпустимим, застерігає Вуйцік.

Він додає, що переробні підприємства слід розташовувати недалеко від сіл та лісу. Громади сіл та селищ мали б стати фактичними власниками землі в межах своїх адміністративних територій. Йдеться про те, що на переробних підприємствах працюватиме місцеве населення, а прибуток та податки йтимуть у місцевий бюджет.

 

Не деревом єдиним

Всі 39 сільських голів Косівщини підписалися під цим проектом. «Якщо гарне дерево, його можна пускати на матеріал, сухостій можна використовувати на щепу – варіантів багато, – міркує сільський голова Стопчатова Іван Андрійчук. – Але про проект можна говорити тоді, коли цей ліс буде у розпорядженні громади. Зараз в лісах робиться «бєспрєдєл». Він додає, що село до лісу, з яким межує, не має жодного відношення, єдине – що доводиться порядкувати.

Війт наводить такий приклад. Нещодавно недалеко від села вичистили плац під високовольтною лінією – смугу завширшки 40 м вирізали, але прибрати чагарники нікому. «Добротні зрізані дерева вивезли, а гілляччя залишили. Я просив людей помогти прибрати, бо там змії заведуться. А громада каже: хтось вивіз, а нам спалювати. Неправда, що у лісовій сфері немає доходу, просто все крадуть», – обурюється Андрійчук.

Зважаючи на наявну господарку, іншого виходу, як працювати над цим проектом, він не бачить. Бо вважає, що ніхто, окрім місцевих територіальних громад, не зможе вберегти ліс. Тим паче, що проект передбачає залучення інвестицій, створення робочих місць та надходження грошей до місцевого бюджету.

Аби реалізувати альтернативний проект, Комітет громад Косівщини проведе круглий стіл за участю працівників СБУ, прокуратури, правоохоронців, лісокористувачів та сільських голів. Потім на місцях створять комісії і вже в лісі визначатимуть ділянки, які потрібно очистити.

Проект доволі амбітний, і виглядає, що він може стати кісткою в горлі. Адже монополісту в лісовій галузі вигідніше ґаздувати одноосібно: вивозити зрубаний ліс, одразу завантажувати його у потяги й відправляти за кордон. А забирати з верхів’я хворі стовбури та дбати про екологію йому не вигідно. Мовляв, державне фінансування відсутнє. Легше закривати очі на дрібний незаконний вивіз лісу, аби інші не бачили його масової крадіжки.

Все йде до того, що проект обговорюватимуть довго. До зими горяни якось перекалатають, а тоді ліс вкриється борознами. Гуцули не чекатимуть дозволу, рубатиму все, що горить, а до хворих смерек їм діла не буде. Чи настав час готувати санчата влітку?.. Адже залучивши громаду та використавши доволі дієвий план, можна одним ударом сто мух вбити. Але доведеться ділитися…

 

Ірина ТИМЧИШИН