29 травня в Івано-Франківську трапився безпрецедентний випадок: після штовханини між студентами-іноземцями в одного з них, як він сам стверджує, зникли 4500 доларів США. На місці події працювали експерти, слідчі та оперативники, проте хлопець дотепер не знає, де його гроші.

Джон Атолаг’є – 30-річний студент 4-го курсу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Він громадянин Сьєрра-Леоне – держави в Західній Африці, на узбережжі Атлантичного океану. Освіту здобував у Луганську, проте з 2014 р. навчається у Франківську. 29 травня Джон вийшов з валютного обмінника на розі вулиць Галицької і  Бельведерської, де обміняв 50 доларів на гривні. Поруч, неподалік від пішохідного переходу, був припаркований його автомобіль. Коли Джон сів у авто, до нього підбігли четверо чоловіків і між ними відбулася штовханина.

 

Завуальований гоп-стоп

Ось як описав ці події очевидець Віктор Загреба на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук»: «…Їдучи велосипедом, став свідком злочину. Банда з чотирьох чоловіків близькосхідної зовнішності (турки, араби – не знаю точно) побила африканського студента і, з його слів, відібрала у нього гроші. Сталося це о 12.57 в центрі міста. У студента лоб розбитий, губи кровлять, шоковий стан – каже, мав при собі 4500 доларів. А поки ця бійка ще відбувалася, я вже викликав 102. Черговий, після повідомлення йому мого прізвища, адреси і суті події (це у мене забрало секунд 20), провів мені анкетування: рік народження, по-батькові, домашня адреса, телефон (кажу: «Той, з якого я вам дзвоню!», а він: «У нас не визначається»). Я питав, чи вже хтось їде, поки він проводить це інтерв’ю, на що він сказав, що «скоро виїде». В результаті перші міліціонери прибули на місце події (нагадаю, це самий центральний центр міста, центральніше не буває!) через 19 (!) хвилин. Після того я там провів ще годинку, дав офіційні свідчення, обмінявся контактами з потерпілим, викликав знайомих журналістів. Міліція, яка перша прибула на «Жигулях», працювала слабенько – хлопець і дівчинка років по 22 випитували в африканця по буквах його екзотичне прізвище і навіть не здогадались попросити паспорт, щоб просто переписати (я підказав). Але потім під’їхали оперативники й експерти, то вже стало на щось схоже».

У той день Атолаг’є заявив, що ідентифікував одного з нападників. «Це Ф., і його всі в цьому місті знають. Він завсідник одного з ресторанів у центрі Франківська», – намагався пояснити іноземець міліціонерам. Йому взялися  допомагати і свідки, проте слідча відрубала: «Це не моя територія. Я тут лише описую, зі справою працюватиме інший слідчий. Якщо знаєте якісь деталі і хочете їх повідомити, зателефонуйте 102». І додала: «Тут коментують усі, окрім мене». У цей час на місце події приїхали експерти і з’явились два молодики, які жваво і невимушено спілкувались з присутніми. Вони виявились оперативниками. Джон дав усі свідчення, експерти зняли відбитки пальців з автомобіля – на тому й розійшлися.

Після цього іноземець поїхав до Івано-Франківської міської клінічної лікарні №1, що на вул. Матейки. Там лікарі підтвердили факт побиття студента і засвідчили це довідкою, яку пограбований студент згодом віддав міліціонерам.

 

Очна ставка   

У міліції запевнили, що слідчі працюють над розкриттям справи. «За цим фактом розслідується кримінальне провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 ККУ (грабіж). Наразі проводяться судово-медичні експертизи, правоохоронці встановлюють свідків і очевидців події. Триває досудове слідство. Деталі справи можемо повідомити тільки потерпілій стороні», – повідомила працівник Івано-Франківського міського відділу міліції Оксана Струк. Які конкретно «судово-медичні експертизи» призначив слідчий, вона не знає.

Невдовзі правоохоронці чи то розшукали, чи то попросили згаданого Ф., якого Атолаг’є підозрює у грабежі, прийти до відділу міліції. Він виявився громадянином Сирії. Міліціонери влаштували хлопцям «очну ставку». Вони впізнали одне одного, проте не порозумілись і домовитись не змогли.

Джон демонструє відео їхньої зустрічі. Упізнаний чоловік запевняє, що ніяких грошей він не брав, а нібито просто йшов дорогою і побачив, як троє хлопців штовхаються з четвертим. І він начебто вирішив заступитись за африканця. Не дивно, що сирієць не спростовує, що був біля машини – на ній, імовірно, залишилися відбитки його пальців. Окрім того, поруч з автомобілем Джона знайшли чотки, які іноземці люблять носити в руках.

«У міському відділі міліції ми зустрілись із Ф. у коридорі. Він погрожував, що вб’є мене, якщо говоритиму, що він забрав у мене гроші. І це коли збоку стояв офіцер міліції. Я не розумію, як таке може бути: людині погрожують вбивством, а офіцер стоїть поруч. Що це за держава така?» – дивується  африканець.

 

Разом чи окремо

Чи правоохоронці розшукали інших трьох нападників, Джон не знає. Проте він впевнений, що всі четверо діяли разом, і відкидає версію про те, що сирієць намагався його захистити.

«Нападники діяли всі четверо разом, я це спостерігав. Я думав спершу, що вони знайомі і лише сваряться між собою. Однак потім я подзвонив у міліцію. Я не бачив, як вони брали у Джона гроші, проте бачив, як спочатку втекло двоє нападників, а потім ще двоє. Ймовірно, міліція хоче Ф. вірити більше»,  –  припускає очевидець подій Віктор Загреба.

Студент-африканець боїться, що справу можуть перекваліфікувати: замість грабежу нападникам можуть пред’явити хуліганство або щось інше, тобто про гроші можуть «забути». Адже й справді немає людей, які б бачили таку суму грошей у Джона в той день.

Працівниця обмінника впізнала іноземця і підтвердила, що він обміняв лише 50 доларів. Інших грошей жінка не бачила і не зауважила, чи хтось за хлопцем стежив. Не бачив грошей і свідок Загреба, якого, до речі, впродовж двох тижнів провадження так і не допитували франківські міліціонери. Єдиний, кому можна оголосити про підозру, також стверджує, що ніяких грошей не відбирав. Чи не видумав собі іноземець 4500 доларів? Схоже, що ні. А якщо видумав, то у нього як у стратега велике майбутнє.

Атолаг’є розповідає: того дня у нього гостювали троє знайомих, тому він побоявся залишати гроші вдома. І засунув їх у кишеню джинсів. Після сутички гроші з кишені зникли, студент стверджує, що навіть не помітив, як. Джон називає імена своїх гостей і запевняє, що 29 травня вони поселилися в одному з франківських готелів, у якому проходила кількаденна конференція.

Журналіст «Галицького кореспондента» пішов у той готель і знайшов підтвердження слів іноземця. Схоже, він говорить правду і, вочевидь, у день нападу таки мав при собі значну суму. Ці гроші були потрібні для оплати за наступний рік навчання, продовження реєстрації, оренди квартири та покупок.

 

Зачинені двері

Але повернемося до міліцейського розслідування. 10 червня Атолаг’є отримав направлення на медичну експертизу, яка мала підтвердити його побиття. Працівники Обласного бюро судово-медичної експертизи побачили лише шрам на чолі і не зафіксували жодних побоїв. Це й не дивно, адже експертизу проводили через 12 днів після побиття! Зрозуміло, що через такий час на темній шкірі важко побачити сліди синців.

Слідчий, який веде це кримінальне провадження, говорити з журналістом відмовився. «Ви не є суб’єктом кримінального провадження, тому з вами я спілкуватись не буду і нічого вам не розповідатиму. Я не можу порушити таємницю досудового розслідування», – пояснив він і зачинив двері свого кабінету.

Проте виявилось, що слідчий небагатослівний не лише з журналістом. «Я хотів почитати матеріали провадження, проте мені міліціонери їх не показали і відповіли, що побачу їх тільки в суді», – розчаровано розповідає Джон.

Пізніше слідчий пояснив свою позицію так: Атолаг’є – іноземець і  спілкуватися з ним він може лише у присутності його адвоката. Цікаво, чи розслідувалося провадження у той час, поки студент шукав захисника? До слова, Джон переживає, аби адвокат не виявився продажним, а принципово відстоював його позицію.

Нам вдалося поставити кілька питань одному з оперативників, які працювали на місці події. Чи вилучили правоохоронці  відео з камер зовнішнього відеоспостереження? Чи є громадянин Сирії підозрюваним? Чи розшукують інших трьох нападників? Але всі ці питання залишаються відкритими, бо оперативник мав одну відповідь: «Не знаю. Ми просто працювали у той день. Всі питання до слідчого». Хитро: йди до слідчого – він і так нічого не скаже.

 

Час стирає

Можливо, трохи пролили б світла на цю справу відеозаписи з камер спостереження. До слова, таких камер є, щонайменше, три. Одна встановлена над кондитерською, інша контролює вхід у ювелірний магазин, а третя з  розважального центру дивиться на пішохідний перехід на початку Галицької. За словами Джона і свідків, саме тим переходом втікали двоє з чотирьох нападників. Студент впевнений: якби він переглянув відео, він би впізнав кривдників, бо має фотографічну пам’ять.

 

Проте Атолаг’є не показували жодного відео. І вже вкотре це чомусь не дивує. Ми вирішили допомогти правоохоронцям, проте допомогти їм не зуміли. У ювелірному магазині нам погодились надати відео з камери, яка могла зафіксувати одного з нападників. Проте коли дізналися про дату, надія вмерла: відео зберігається у них лише тиждень.

«Ми бачили, що там на вулиці щось відбувається, але в той час працювали з клієнтами. А охоронець не має права повертатися спиною до прилавків», –  розповіли продавці. «Ви перші, хто до нас звернувся за відеозаписом. Міліція відео не вилучала», – запевнила адміністратор.

До слова, Джону здалося, що його бійку з нападниками на камеру мобільного телефону знімав чоловік у чорному одязі. Оскільки це був не охоронець з магазину, то залишається сподіватися, що відеозапис принесуть до міліції і він стане суттєвим доказом у провадженні.

Стосовно камери, що розташована над дверима розважального центру, там схожа ситуація: відео має обмежений термін зберігання, та ще й якийсь час відеокамери не працювали через поломку комп’ютера.

Третя і основна камера – над входом у кондитерський магазин. Проте і з неї переглянути відео нам не вдалося. «Зберігаємо відео лише 10 днів. До мене телефонував якийсь чоловік з міліції, і я дала йому контакти служби охорони, проте чи брали міліціонери у нас відеозапис, я не знаю», – розповіла керуюча магазину.

Схоже, що правоохоронці згаяли час і втратили важливі докази. Тому виникає закономірне питання: а чи не саботує розслідування цієї справи франківська міліція?

До слова, це вже не перший випадок, коли студент звертається по допомогу  до місцевої міліції. 2 жовтня 2014 р. близько 2-ї години ночі на вул. Галицькій невідомі розбили вікно його автомобіля. Почувши звуки сигналізації, він вибіг надвір і почав кричати. З машини нічого не зникло, але іноземець одразу викликав міліцію. Правоохоронці приїхали, сказали написати заяву – і все. «Вони пообіцяли, що відбитки пальців візьмуть завтра. Сказали, що зателефонують мені. Ніхто ніколи мені не передзвонював», – стверджує Джон Атолаг’є.

Микола ГУРАК

 

P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що з’явилася людина, яка погодилася представляти інтереси іноземця. Сподіваємось, тепер кримінальне провадження ляже у правильне русло і буде об’єктивним.