У вівторок, 23 червня, в Україні черговий раз відзначили День державної служби. Цей чи не найважливіший для держави професійний день з’явився в українському календарі ще 2003 року і святкується в День державної служби ООН. Цьогоріч його відзначають вже втринадцяте, але, як і кожного року, він стає приводом не так для свята, як для роздумів про те, як підвищити якість роботи, простіше кажучи, чиновника, його духовні цінності та мотивацію його діяльності. І з кожним роком це питання все гостріше. Особливо в нинішній ситуації, коли на сході України вже другий рік триває неоголошена війна з Росією. 

 

Другий фронт

«На мою думку, зараз доволі гостро стоїть це питання у зв’язку з військовими діями. Корупція і якість державної служби – це фактично другий фронт для держави Україна», – вважає івано-франківський підприємець Ярослав Яцишин.

Яцишин – один з трьох іванофранківців, які першими взяли участь у програмі «Good Governance» («Ефективне управління»). Це тримісячне навчання у квітні минулого року відкрила Львівська бізнес-школа Українського католицького університету для менеджерів національного та регіонального органів управління. Мета програми − підготувати нову хвилю управлінців для держструктур, які матимуть інновативне мислення, розумітимуть, як впроваджувати зміни в сучасних кризових умовах у державних органах, і практикуватимуть етичні принципи та цінності на користь спільноти.

«Власне, моє особисте бачення розвитку державної служби таке. Я би її не сильно дистанціював від ефективного управління фірмою, – ділиться підприємець. – Сучасні тренди – це проектний менеджмент. На мою думку, найбільш ефективно було би бачити виконання функцій держави як певний проект (не всіх функцій, звичайно, а тих, що можна) і, відповідно, наймати людей на виконання цього проекту».

На думку Яцишина, найбільш ефективно впроваджувати проект не більше, ніж три роки. «Взяти, наприклад, розвиток туризму в регіоні, – каже він. – Не бачу потреби тримати управління, відділи тощо, які з року в рік пишуть програми і нібито розвивають туризм. Нехай є програма розвитку туризму на найближчі три роки, під цю програму наймаються люди (назвемо їх держслужбовцями), які її виконують. Якісно виконали – супер! – можна розглядати іншу програму. За ключовими показниками ефективності (КРІ) їм можна виставляти заробітну плату і приймати рішення про продовження (чи непродовження) їхнього найму на роботу».

Підприємець додає, що такий підхід знімає й проблему надмірної кількості держслужбовців, яка, як всі зараз декларують, є великим тягарем для України. «Наша держава не продукує такий ВВП, щоб утримувати стільки держслужбовців», – наголошує він.

 

Три напрями

«Україні потрібно радикально і швидко оновлювати службу місцевого самоврядування. Відповідно, потрібно готувати цих людей швидко, ефективно і якісно», – говорить громадський активіст Тарас Случик. За його словами, нині вже кілька навчальних закладів в Україні (зокрема Києво-Могилянська бізнес-школа, Львівська бізнес-школа при УКУ, Міжнародний інститут менеджменту (МІМ-Київ) пропонують програми експрес-підготовки (до півтора року) управлінських кадрів для держслужби і «це правильний підхід, враховуючи те, що в України немає часу готувати їх сім років».

«Напевно, будуть відкриватися й інші заклади, які готуватимуть тих людей, які після Євромайдану були підприємцями, громадськими активістами, викладачами, науковцями, журналістами, але вирішили для себе, що вони можуть допомогти країні, взявши на себе відповідальність і пішовши в місцеве самоврядування або на державну службу», – прогнозує Случик.

На його думку, щоб оновити держслужбу, потрібно діяти в трьох напрямках. Перший напрямок – це проводити навчання людей, які хочуть там працювати. Другий – підвищувати оплату праці чиновників, бо «низька зарплата автоматично стимулює хорошого спеціаліста до корупції». Для цього слід зменшувати кількість дерслужбовців і службовців у місцевому самоврядуванні та паралельно підвищувати зарплатню. Оскільки держава не може собі дозволити платити справді конкурентну, порівняно з корпоративним сектором, платню у сфері управління, то можна піти шляхом, яким ішла, наприклад, Грузія – залучення іноземних коштів у фонд оплати праці.

І третій напрямок – встановлення простих і зрозумілих правил у службі місцевого самоврядування і держслужбі, по суті, оновлення законодавства. «Найважливіше, щоб нормативні акти, які виконують державні службовці, були максимально прості, доступні і прозорі, бо це забирає можливість зловживання, забирає спокусу», – каже Случик.

Третій напрямок найскладніший і найдовший для втілення, але, як вважає громадський активіст, оновлення нормативно-правових актів локальної дії (рішень сесій, положень, порядків, інструкцій) на місцевому рівні може зробити сама місцева рада, міський голова і виконавчий комітет. «Тобто вже зараз можна почати цей процес знизу і показати успішний приклад, історію успіху, не чекаючи законів України, постанов, розпоряджень президента», – вважає Случик. Як приклад він наводить створення ЦНАПів, або нещодавнє запровадження Львівською міськрадою електронного кабінету мешканця Львова, що мінімізує процес отримання довідок.

На думку радника голови Івано-Франківської ОДА Віталія Запухляка, іншого випускника програми «Good Governеnce» Львівської бізнес-школи, зараз потрібно запровадити на всіх рівнях електронне врядування. «Це дозволяє і службовцям ефективніше виконувати свою роботу, і жителям міста зручно, з планшета чи комп’ютера, отримувати послуги та контролювати службовців», – наголошує він.

Крім того, Запухляк вважає, що «поки в Україні немає справжніх соціальних ліфтів, щоб ефективні управлінці без політичного блату чи сімейних зв’язків потрапляли на держслужбу, потрібно розпочати на управлінські посади відбирати людей через конкурси, які можна навіть транслювати онлайн». «Це дозволить повернути довіру до чиновників і вже з самого початку закладати в їхню роботу принципи прозорості та відкритості», – переконаний він.

 

Держслужба – не просто робота

Ще один місцевий учасник згаданої вище програми «Good Governance», депутат Івано-Франківської обласної ради Петро Шкутяк вважає, що оскільки дерслужбовець презентує державу, яка має бути гарантом прав і свобод людини, то для нього дуже важливо, крім професійних навиків і знань, мати ще й духовні цінності, служити людям, бути чесним і порядним.

«Може, це й дуже пафосно звучить, але мені здається, що у державного службовця все це має бути, – каже Шкутяк. – Плюс відповідальність до того, що він робить. Тобто це є служба, а не просто робота».

На переконання депутата, на нижчому і середньому рівні серед держслужбовців є багато людей, які мають цінності і дотримуються їх. Але якщо люди приходять на посади за гроші, а зарплата – низька, і вони шукають додаткових заробітків, які не завжди відповідають вимогам закону, то такі люди втрачають ці цінності. А громадяни, у свою чергу, втрачають віру в державу через таке відношення.

«Хотілося б, щоб державна служба була не масовою, але престижною. І виконувала свої функції, а не все, що завгодно, лиш не те, що потрібно», – резюмує Петро Шкутяк.

Тарас ТКАЧУК

 

Ярослав ЯЦИШИН, підприємець:

«Корупція і якість державної служби – це фактично другий фронт для держави Україна».

 

Тарас СЛУЧИК, громадський активіст:

«Найважливіше, щоб нормативні акти, які виконують державні службовці, були максимально прості, доступні і прозорі, бо це забирає можливість зловживання, забирає спокусу».

 

Віталій ЗАПУХЛЯК, радник голови ОДА:

«Поки в Україні немає справжніх соціальних ліфтів, щоб ефективні управлінці без політичного блату чи сімейних зв’язків потрапляли на держслужбу, потрібно розпочати на управлінські посади відбирати людей через конкурси, які можна навіть транслювати онлайн».

 

Петро ШКУТЯК, депутат облради:

 

«Хотілося б, щоб державна служба була не масовою, але престижною. І виконувала свої функції, а не все, що завгодно, лиш не те, що потрібно».