Прикарпатські села активно «утеплюються», «освітлюються» та економлять енергію за допомогою проекту ПРООН. Фінансування Європейського Союзу допомагає не лише відмовитись від дорогого газового опалення та зекономити бюджетні кошти, але й здружує сільські громади, які вчаться покращувати своє життя гуртом. Сьогодні на Івано-Франківщині в рамках проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (МРГ) реалізовано 132 громадські ініціативи загальною вартістю понад 20 мільйонів гривень, а ще 32 прикарпатські села почнуть «утеплюватися» цього року, тож принади економії відчують вже цієї зими.

Проблемою номер один для багатьох українців цього року стало різке подорожчання енергоресурсів та підвищення тарифів на комунальні послуги. Над тим, як пережити наступну зиму, ламають голову не лише пересічні українці, але й очільники сільських громад, яким доведеться витискати з бюджету непомірні суми на опалення бюджетних шкіл, садочків та ФАПів. Більшість цих установ на Прикарпатті опалюються газом, а старі дерев’яні вікна, як правило, зводять усі спроби економії нанівець, не кажучи про те, що діти й персонал попросту мерзнуть.

У багатьох селах на Івано-Франківщині цю проблему допоміг вирішити проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», що в рамках Програми розвитку Організації об’єднаних націй впроваджується на Прикарпатті з 2008 року. Останніми роками фінансування іноземних меценатів майже повністю спрямоване на енергозбереження та енергоефективність. За кошти ЄС громади закуповують твердопаливні котли, замінюють старі дерев’яні вікна та двері на металопластикові, а на споконвіку темних сільських дорогах встановлюють світильники, які споживають енергію сонця. В інших селах утеплюють фасади, замінюють покрівлі, за допомогою нового котла облаштовують обігрів підлоги тощо.

Ламання стереотипів

Важлива деталь: іноземні меценати, фінансуючи громадські ініціативи, рахують не кількість встановлених котлів чи замінених вікон, а кількість людей, які отримають від цього користь. Йдеться не про технічні дані, а про те, що менше людей будуть хворіти, дітям буде комфортніше вчитися, вони довше зможуть залишатися в школі чи садочку, на освітлених вулицях зменшиться кількість аварій.

Стандартний підхід, за яким часто працюють бюджетні структури, коли спершу планується бюджет, сума не обґрунтовується, а називається «з повітря» (наприклад, утеплити школу – один мільйон гривень), виділяються кошти, а потім об’єкт неможливо завершити, в цьому випадку не застосовується. Підхід проекту цілком інакший і нерідко спершу викликає подив та певне несприйняття у громаді.

Виконання робіт у Рожнові

Тільки гуртом

Проект починається з того, що координатори МРГ в області повідомляють усіх сільських голів про можливість взяти участь у конкурсі громадських ініціатив. Відбирають кілька сіл, цього року їх 32. В село приїжджають координатори і питають, що ж люди хочуть робити. Люди повинні організуватися і самостійно визначити, який об’єкт для них пріоритетний – чи школа, чи садок, чи освітлення вулиць, пояснює координатор проекту на Прикарпатті Леся Попелюх.

Наступний обов’язковий етап проекту – енергоаудит об’єкта за допомогою тепловізора, який показує, звідки найбільше виходить тепла із будівлі. «Енергоаудит допомагає людям визначити перші і наступні кроки. Результатом аудиту є два простих документи – енергетичний паспорт будівлі і послідовність заходів, які треба вжити: до прикладу, спершу замінити вікна, потім двері, потім дах, потім піролізний котел, а не навпаки. Не можна встановлювати котел, якщо тепло тікатиме через шпари у старих вікнах», – деталізує Леся Попелюх.

Далі громада оголошує конкурс за умовами тендеру і сама відбирає підрядника, який за меншу ціну пропонує кращу якість. Це дозволяє зекономити від 5 до 45 тисяч на об’єкті, кажуть координатори проекту. Сама ж громада й контролює виконання робіт, тому про недобросовісного підрядника завдяки сарафанному радіо піде розголос по цілій області. Після завершення робіт роблять повторний енергоаудит.

Покращувати життя у своїй громаді без допомоги влади люди не зможуть. Фінансування в рамках проекту складене таким чином, що меценати дають більшу частину коштів (від 50 до 75%), частину виділяє місцева влада (20-45%), а решту 5% – збирає громада та приватні підприємці. «Внесок влади – важливий елемент, який дозволяє рухати процес. Тільки завдяки ефективній підтримці влади досягається результат», – наголошує Леся Попелюх.

Гроші на руки меценати нікому не дають, відтак ніхто з учасників проекту не може їх вкрасти – усе прозоро і люди контролюють використання кожної копійки. Оскільки громада сама вирішує, що хоче покращити у своєму житті, ніхто на цьому не може піаритися.

Косівський приклад

Минулоріч Косівщина вперше брала участь у проекті МРГ, але реалізовані тут мікропроекти визнано найцікавішими на Прикарпатті. Про результати роботи Микола Никифоряк, заступник начальника управління економічного розвитку Косівської райдержадміністрації, розповідає із гордістю: «Коли заходив раніше у ФАП №2 у селі Шепіт, бачив шифер, битий градом, вікна, які не відкривались, бо випадало скло. Одна кімната, де сидить акушер та фельдшер, – про який рівень послуг ми можемо говорити? Після проведення тендеру виникла економія 14,5%. В рамках проекту перекрили дах, відремонтували кімнату матері і дитини, яка була просто складським приміщенням. Зробили підлогу. На економію тендеру – 24 тисячі 900 грн. – громада вирішила придбати вироби медичного призначення та медичний інвентар. З’явилися елементарні речі: скальпель, прилад для вимірювання тиску, носилки, які були вкрай необхідні у гірському районі».

У селі Тюдів громада взялася утеплювати школу, збудовану ще у 1937 році. «На другому поверсі з північної сторони вікна взагалі не відкривалися, бо могло випасти скло. Тому, в першу чергу, вирішили замінити вікна, – розповідає Микола Никифоряк. – За 175 тисяч гривень громада Тюдова замінила 257 квадратних метрів  вікон, а на гроші, зекономлені завдяки тендеру, поставили нові вікна та вхідні двері у їдальні, щоб дітям було тепло не лише навчатися, але й обідати».

Розміщення паспорта робіт на об’єкті ЗОШ в селі Нижня Липиця Рогатинського району після заміни вікон Благодійною організацією “Довіра-Н”

Карпатські села переходять на енергію сонця

Також у Тюдові встановили сонячне вуличне освітлення. «Село на межі з Чернівецькою областю. Дорога державного значення не освітлюється. Вирішили освітити центральну частину дороги протяжністю 3 км. Думали, як зробити, щоб не витрачати в майбутньому великі кошти на плату за електроенергію. Громада зробила сонячну електростанцію потужністю 1,92 кВт за годину. З цікавим принципом. Її під’єднали  до існуючої лінії електропередач, від якої живиться вуличне освітлення. Сонячна електростанція, виробляючи енергію, генерує її у встановлену лінію електропередач. Ми увійшли в мережу наших монополістів ПАТ «Прикарпаттяобленерего». Маємо 3 км освітлення центральної вулиці з 28-ватними лампами і своє джерело енергії. Плюс маємо чистих 1,28 гривні економії на кожному кіловаті на бюджетні установи, бо тариф на той час був 1,48 гривні, а ми 20 копійок платили  «Обленерго» за транспортування», – розповів Микола Никифоряк.

На енергію сонця майже повністю перейшло ще одне косівське село – Рожнів. Вуличне освітлення у селі було, але громада непокоїлась через значні витрати за електроенергію в дитячому садочку на 160 місць. Місячне споживання електроенергії в садочку – 1800 кВт. «Вони порадились з експертами проекту ЄС/ПРООН  і встановили сонячну електростанцію потужністю 9,6 кВт на годину, – пояснює Микола Никифоряк. – Все, що виробляє міні СЕС подається в загальну лінію електропередач. Щомісяця проводиться взаємозалік з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» по згенерованій сонячною електростанцією електроенергії та по тій, яку спожив садочок. В межах згенерованої енергії сільська рада платить ПАТу  0,2 грн/кВт/год. Енергію, яку не спожив садок, відпускають на бюджетні установи за тим же тарифом 20 коп/кВт/год. в рамках згенерованої кількості. Термін окупності станції – 10 років. Кошти економії минулого року використали на придбання постільної білизни для садочка». До речі, Рожнів є переможцем Всеукраїнського конкурсу найкращих практик органів місцевого самоврядування 2014 року.

У Яворові частина села, зокрема Буківецький перевал, була неосвітленою, не було ліній електропередач. Рівень травматизму на крутих, нічим не загороджених поворотах перевалу був надзвичайно високим, тому селяни вирішили освітити дорогу у найбільш економний спосіб – за допомогою сонця. Так у Яворові з’явився 21 автономний ліхтар, який живиться сонячною енергією. Микола Никифоряк зізнається, що світла вистачає не на цілу ніч, але на крутих поворотах та підйомах вулиця освітлюється від смеркання і до 5-ї години ранку.

Загалом, на Прикарпатті реалізовано 11 мікропроектів із впровадження інноваційних технологій з використанням відновлювальних джерел енергії та видів палива. В Галицькому районі модернізували систему гарячого водопостачання та опалення, встановивши систему сонячних колекторів у Маріямпільській амбулаторії. У школі села Блудники відремонтували систему опалення та встановили твердопаливний котел (вартість проекту – 563,4 тис. грн.).

На Рожнятівщині у  ФАПах сіл Грабів та Красне пічне опалення замінили піролізними котлами. У Тисменицькому районі (села Рожнів, Узин, Чорнолізці) та Рогатинському (село Нижня Липиця) реконструювали систему освітлення, встановивши світлодіодні світильники на сонячних фотомодулях.

Леся Попелюх підсумовує: «Найприємніше те, що завдяки проекту створилося унікальне продуктивне середовище для взаємодії між громадами, органами влади та представниками приватного сектора, що допомагає відновити довіру людей до рішень і дій влади. З іншого боку, громади, отримавши позитивний досвід, стають зрілими та готовими до самостійної діяльності. Ставши на «проектний» шлях розвитку та спробувавши свої сили, більшість людей вже не бажають зупинятись на досягнутому і починають активно працювати над залученням іншої технічної допомоги для вирішення місцевих проблем. І такі приклади не поодинокі!»

 

 

Наталка ГОЛОМІДОВА