«На місці засипаного незаконного котловану по вулиці Короля Данила міський голова Віктор Анушкевичус пропонує розбити сквер і встановити пам’ятник самому королю.

Про це йшлося на зустрічі Віктора Анушкевичуса з мешканцями вулиці, які п’ять років боролися з незаконною забудовою. На розмову з мером прийшли три десятки франківців.

Пам’ятник, каже мер, зроблять коштом благодійників. Король Данило і сквер захистять ділянку від забудови. Наразі, за словами Анушкевичуса, місто виграло всі суди в забудівника, який намагався самовільно забудувати територію».

(http://kurs.if.ua, 2 липня 2015 року)

У рік 7 523 [2015]. Примучували вельми того року [усіх] мешканців города галицького забудовники різні швадчакові, бойкові, бородайкові та [по-любому] беззаконні, що за звичаєм давнім та варварським внадилися були середмістя історичне своїми чорними вежами [легендарно] нівечити, утюгами квітково-туалетними межі охоронних зон пам’яток сакральних безбожно порушувати, монументальними будинками [надійно-бойківськими] ратушу перевершувати та мури фортечні зеленими химерами склобетонними загороджувати. І незліченне множество зон рекреаційних та двориків зелених своїми [пломбами] забудовними вони витолочили, краєвиди довколишні [багатоповерхівками] спаскудили та несмаком провінційно-синьошиферним город галицький остаточно спотворили.

Та, потерпаючи від захланної напасті забудовної, [ніяк] не могли встояти проти неї мешканці города галицького, бо самі ж оселялися в багатоповерхівках сих [потворних], помешкання про запас пожадливо скуповуючи, товпилися у торгових центрах [окаянних], у секонд-хенді європейському та ширпотребі китайському азартно порпаючись, та ветхі пам’ятки музейні десятою дорогою [роздовбаною] обходили.

І [боронили] город галицький від забудовників беззаконних самі тільки луччі люди міськвиконкомівські з каштеляном Анушем [на чолі], дозволами, погодженнями та рішеннями міськрадівськими, аки у пастку, підступно їх заманюючи. Бо мислили ж вони, що лучче зустріти [забудовників] на чужій землі, ніж на своїй, та й нароздавали їм землі у городі галицькому щедро та [неміряно]. А коли міряти [раптом] почали, то налякалися вельми, бо уздріли, що розрослися [у забудовників беззаконних] зупинки автобусні, аки піраміди хеопсові, а кіоски нічні стали, аки хмародери заморські. 

Та так міцно вкоренилися [вони] в городі галицькому, що вже ані вода свята, ні коли осикові, ні запахи часникові, ані [позови судові] їх не відганяли. Хотіла ж тоді братія [свободна] опудало страшнюче поставити – чудо [марципанове] у вигляді людини-молота та людини-мегафона, але не боялися його [забудовники], бо лиш піар політичний від того здіймався, а толку – ніякого. І зважився тоді князь ятвязький Ануш закликати до города галицького короля прадавнього [Данила], бо хоч земля і багата, а порядку як не було, так і нема, та наказав [благодійникам] зліпити ідола королівського та на постаменті гігантському його поставити, аби не лишилося більше місця [забудовникам беззаконним] на землі переміряній.

І забовванів обеліск, викарбуваний з каменю та з бронзи вилитий, і запалися у [котлован] глибокий забудовники беззаконні та [в землі неміряній] погреблися, а всі мешканці города галицького радісно звеселилися і не помітили навіть, що лицем був подібний [король] на князя ятвязького Ануша, а вибори – [в жовтні].

НОРВАКС