Екскурсію створили учасники тижневого воркшопу «Івано-Франківськ злітає» та кураторка, антрополог Анна Балаж (Угорщина). Екскурсії безкоштовні. О 12.00 та 19.00 — україномовний супровід, а о 17.00 — англомовний. Тривалість одного туру — до 1, 5 години.
Під час екскурсії усі охочі зможуть дізнатися про забуту історію Івано-Франківського міжнародного аеропорту, про потаємні частини будівлі та про зв’язок між Івано-Франківськом та зовнішнім світом.
Анна Балаж розповіла, що головна ціль проекту – дослідити історію міста та його розвиток. Оскільки в країні відбувається трансформація, то саме цей об’єкт може бути цікавим. Під час дослідження вони намагалися дослідити значення аеропорту як символу. Над ним працювала ціла команда в якій були і студенти, і науковці, тому бачення різнопланове.
Представник команди Ірина зазначила, що аеропорт – це місце, де поєднується минуле, сучасне і майбутнє.
Аеропорт працює з 1940 року, проте центральна будівля працює з 80-х років. У 70-80 роки тут були навіть міжобласні польоти на Жабє, Косів, Коломию. Було багато польотів на Росію, туди подорожували часто працівники у відрядження. Оскільки Львів був переповнений, то наш аеропорт приймав пасажирів, як запасний.
У 1992 році аеропорт отримав статус міжнародного. У 90-ті роки тут було багато приватних рейсів.
Фонтан показує знак безкінечності, проте вмикали його тільки 2-3 рази за останні роки, коли приїжджали важливі делегації.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює