Людські життя під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом в 40-50-х рр. ХХ ст. переверталися догори дриґом, і їх історії швидше нагадували сюжет детектива з елементами фантастики, аніж реальність.

Подібним чином склалася доля Дмитра Миколайовича Гайдаша, 1912 р.н., уродженця с. Серафинці Городенківського району. У травні 1944 р. він призивається в Червону армію. Спочатку Гайдаш служив у м. Києві, потім його підрозділ передислокували до м. Бердичева, а коли його з іншими солдатами стали перевозити в Бурятію, то наш герой дезертирував.

У січні 1945 р. Гайдаш під псевдо Сміливий йде в ліс у сотню Махна, бере участь у боях проти Червоної армії, але через хворобу його відпускають додому, і в квітні 1945 р. Гайдаш за вказівкою Вітра стає станичним с. Серафинці. Під його підпорядкуванням перебували бойовики Хитрий та Богдан і семеро осіб з жіночої сітки ОУН.

Сміливий збирав продовольство для боївки УПА Запорожця, побив 4-ох селян і залякував інших радянських громадян, вимагав знищувати техніку в колгоспі та зривати хлібозаготівлі. Після розгрому підпілля в селі через три місяці Гайдаш переховується в Чернівецькій області, аж доки не опиняється в лавах боївки Федора Скорейка – Батька, яка діяла в Кіцманському районі. В листопаді 1945 р. боївка в селі Киселів потрапила в засаду радянських військовиків, але Сміливому вдалося втекти в село Городницю Городенківського району, де він і був затриманий надрайонним провідником ОУН Садичем.

Відбувся суд, і за самовільний відхід бійця з межі області і втрату зброї в с. Киселів Сміливий був засуджений до розстрілу, і сам Садич виконував вирок. Однак куля лише пробила лице і вибила 18 зубів, а сам Гайдаш зумів втекти в с. Стецева.

Далі закривавлений упівець звернувся до місцевого воєнного гарнізону в Стецевій і повідомив, що є демобілізованим бійцем Червоної армії і що його поранили бандерівці та відібрали документи. Хитруну повірили, зробили перев’язку, відправили в м. Снятин, а звідти в м. Чернівці, де він провів три місяці в лікарні під іменем Василь Миколайович Ковальов.

Присяга вояка УПА

У березні 1946 р., напередодні виписки зі шпиталю, Гайдаша попередили, що без документів його відправлять в НКВС. Тоді він втікає в рідні Серафинці, де відбирає у секретаря сільради Василя Болюка документи і користується ними. Після того в с. Стецева Сміливий зустрічається з керівником районного проводу ОУН Вітром (Михайлом Кириловичем Михайлиною) та переповідає йому свою історію. Вітер жаліє Гайдаша і навіть дає 5000 рублів для оплати послуг зубного лікаря.

Тоді Гайдаш із дружиною їде в м. Чернівці, де два місяці вставляє собі зуби, і приїжджає в село тільки запастися продуктами. В травні 1946 р. в с. Стецева він зустрічається з боївкою Львівського і надрайонним провідником ОУН Едвардом, що заступив після смерті Садича, та знову входить до складу боївки. Через два тижні Гайдаш чомусь знову їде в Чернівці, де і потрапляє в лабети радянських оперів.

Під час слідства оунівцю інкримінували, крім вище переліченого, ще й те, що він вбив у рідному селі інваліда війни та комсомольця Штефана, брав участь у розстрілах семи чоловік разом з секретарем сільради Танасієм, втопив у ріці голову сільради Ярослава Козоріза. Крім того, в січні-лютому 1945 р. Сміливий і Садич з боївкою у складі 27 осіб зібрали мітинг в с. Ясенів-Пільний Городенківського району, а потім розстріляли 11 чоловік разом з головою сільради. Натомість в с. Пробабин сотня Махна за участю Сміливого ліквідувала 8 яструбків.

Однак у результаті Д.Гайдаш був засуджений до позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням прав на 5 років. Отже, Сміливий відчув на собі і тягар відповідальності за правопорушення в ОУН, і був покараний радянською карально-репресивною машиною.

Сергій АДАМОВИЧ

 

* «Галицький кореспондент» спільно з ГО «Поступовий гурт франківців» продовжує проект «Нереабілітована пам’ять», у якому на основіархівних документів розповідає історії прикарпатців, які, виборюючи незалежність України, стали жертвами радянського терору і маютьправо на належну шану від держави.