Тисячі жертв тоталітарних режимів знайдено за майже три десятки років на Прикарпатті. А скільки ще не знайдено…

З 1989 року і донині на території Івано-Франківської області офіційно проведено приблизно 80 розкопок масових поховань. Неофіційно їх значно більше. Здебільшого робота проводилася задля пошуку жертв комуністичного режиму. Але й досі земля приховує багато таємниць, пов’язаних і з визвольною боротьбою, і з похованнями іноземних солдатів.

Найактивніше винищення людей на Прикарпатті відбувалося з кінця 30-х до кінця 40-х років минулого століття. У 1944-1945 роках, коли цивілізований світ наближав, а відтак і святкував закінчення Другої світової війни, в Україні набирав обертів маховик страшного терору – радянська влада ліквідовувала своїх ворогів. Репресії тривали і в 1950-х, але вони вже не були такими масовими.

Розкопки на території області проводять товариство «Меморіал» і комунальне підприємство «Пам’ять». Керівник КП, член наглядової ради «Меморіалу» Василь Тимків розповів, де саме і в які періоди знайдено найбільше жертв у нашій області.

1989 рік. Дем’янів лаз

У вересні-жовтні 1989-го тривали розкопки в Дем’яновому лазі поблизу Івано-Франківська. Це було знакове місце, з якого почалися пошуки і дослідження жертв тоталітарних режимів на території області. Щоправда, після перших знахідок пішла посилена пропаганда з боку тодішньої правлячої верхівки. Мовляв, це жертви німців чи бандерівців. Радянська влада не визнавала свої гріхи і ретельно їх приховувала.

Це поховання виявилося добре законсервованим, там збереглося багато особистих речей, одягу і, що особливо цінно, документів. Так вдалося ідентифікувати і підтвердити факт, що жертви були з тюрм НКВС. На той час всі ці «досягнення» радянської влади ще не були розкриті, і розкопки у різних місцях показали, що вона нічим не краща від гітлерівського режиму, а то й гірша, і  масштабами своїх репресій перевершила його в 20-30 разів.

30 жовтня 1989 р. у Дем’яновому лазі відбулося перепоховання жертв НКВС, на якому було приблизно 300 тисяч присутніх. Чи не кожна прикарпатська сім’я постраждала від влади «визволителів», і кожен присутній розцінював це місце як місце особистої трагедії. Загалом тут знайдено рештки 524 осіб, 76 з яких – діти.

Розкопки у Дем’яновому лазі мали ще один знаковий момент: з’явилося багато очевидців розстрілів чи поховань у різних куточках області. Це допомогло науковцям у подальшій роботі.

1989 рік. «Промприлад»

У листопаді 1989 р. в Івано-Франківську в районі нинішньої вулиці Мельника, якої тоді ще не було, знайшли рештки 269 людей, знищених у період 1939-1941 років. У часи більшовицького режиму в місті було дві основні тюрми: на вул. Сахарова (тоді – Білінського), де нині розміщені силові структури області, і на вул. Франка, у приміщенні нинішньої СШ №5. З цих в’язниць і звозили тіла людей у район теперішнього «Промприладу». Там були дві великі ями, куди скидали трупи.

Дослідники вважають, що на цьому місці поховано понад 700 осіб. Більшість з них і досі залишаються незнайденими, а виявлені рештки жертв перепоховали на Меморіальному кладовищі.

1990 рік. Яблунів

5 липня 1990 р. у селищі Яблунів на Косівщині знайдено ще одне масове поховання – так звані Яблунівські криниці. Це поховання повоєнного періоду. У неглибокі криниці там були скидані людські тіла, а поміж них – міни та інші боєприпаси, щоб ніхто не добрався до тіл. Такі поховання були звичною практикою. Загалом тут знайдено рештки 62 осіб.

1990 рік. Єзупіль

У селищі Єзупіль Тисменицького району в 1990 р. виявлено тіла 49 осіб. Другі розкопки у цьому населеному пункті почалися у квітні 2011 р. поблизу місцевої лікарні і завершилися у 2015 році. За цей час виявлено рештки 225 жертв районного відділу і тюрм НКВС повоєнного періоду – 1944-57 років. Серед загиблих було 54 дитини.

1990 рік. Посіч

Розкопки у селі Посіч Тисменицького району проводилися двічі – у 1990 та 1991 роках. Спершу там знайдено дві могили, а пізніше – ще дві, в яких виявлено останки понад 30 людей. В одній з могил було поховання священиків. Число жертв не остаточне. Науковці мають намір продовжувати роботу, адже вважають, що поховань тут значно більше.

1991 рік. Войнилів

У січні 1991 р. у Войнилові Калуського району при прокладанні теплотраси під час будівництва школи виявлено скелетовані останки. Ідентифіковано рештки 228 осіб, серед яких 51 дитина.

1991 рік. Яремче

В Яремчі у вересні 1991 р. виявлено могилу, де знайдено рештки 40 жертв післявоєнного періоду. Трупи складали у траншеї та розщілини, а зверху клали мінометні міни. Тіла також виявляли у довколишніх Ворохті, Татарові, Яблуниці. Зокрема, в останньому селі було поховання 14-ти карпатських січовиків.

 

1993 рік. Богрівка

У селі Богрівка Богородчанського району в 1993 р. знайдено рештки десяти осіб з розбитого повстанського шпиталю.

 

1995 рік. Більшівці

Розкопки у Більшівцях Галицького району розпочалися у 1995 р. і впродовж 21-го року проводилися сім разів. Найбільша спільна могила (17 осіб) виявлена у 2005 р., а загалом знайдено рештки 43 осіб. Поховання були у різних місцях цвинтаря, здебільшого на периферії, подалі від вхідних воріт.

 

1996 рік. Бурштин

Ще одне поховання знайдено у Бурштині в серпні 1996 р. – 22 особи. Тіла знайшли у глибокому і довгому рові навколо цвинтаря, який служив його границею, на глибині 1,4 метра.

 

1999 рік. Івано-Франківська СШ №5

У 1999 р. на території СШ №5 на вул. Івана Франка виявлені рештки десяти людей. А три роки тому в одному з приміщень школи знайдені кістки, шеврони і печатка органів НКВС. Подальші розкопки адміністрація навчального закладу не дозволила, тож пошукові роботи довелося припинити.

Науковці переконані, що підвальні приміщення школи приховують багато невідомого. Обидва корпуси школи раніше використовувалися як тюрма, у підвалах якої відбували покарання десятки в’язнів. В одній із камер сидів батько Степана Бандери отець Андрій, сліди його перебування збереглися донині.

 

2009 рік. Пшеничники

Перші розкопки у Пшеничниках на Тисмениччині розпочалися восени 2009 р. і тривали два роки поспіль. Ще на початку 1990-х, коли відбувалися розкопки у Дем’яновому лазі, очевидці розповідали, що зі Станіслава виїжджали автомобілі у бік Тисмениці, які вивозили людей. На цій раніше болотистій чагарниковій місцевості був гарнізон, тож вважалося, що місць поховань там багато.

Пізніше інформація підтвердилася. На околиці Тисмениці та Пшеничників була так звана «велика яма», де і знайшли рештки 623 осіб, багато з яких – діти. Зайве свідчення того, що тоталітарний режим етичних рамок не мав.

 

2017 рік. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського

У серпні ц. р. на вул. Ленкавського в облцентрі енергетики, прокладаючи електричний кабель, натрапили на людські останки. Вони були зариті неглибоко – на метр. Недалеко від цього місця є довоєнні надгробки, тож історики припустили, що це частина єврейського цвинтаря. Але відтак знайшли велике масове поховання – траншею довжиною понад десять метрів.

Ймовірно, це жертви комуністичного терору, адже з приходом більшовиків те місце використовувалося для поховання закатованих. У кожному черепі – дірки від куль, що є впізнаваним «почерком» радянських катів. Наразі розкопки тривають, точну кількість жертв ще не встановлено…

Ірина ФЕДОЛЯК