Кожен крок івано-франківської влади має бути оприлюднений в Інтернеті на сайті міської чи обласної ради, міськвиконкому чи облдержадміністрації. Закон це гарантує для того, щоб люди могли ефективно контролювати дії влади, яку вони самі ж обирають, і за потреби нагадувати владі, кому вона має служити. Чи можуть франківці контролювати місцеву владу, користуючись своїм правом на доступ до публічної інформації та на місцеве самоврядування? Експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай доводить, що ні, і розповідає про те, що приховує від франківців франківська влада та як з такою владою боротись.

Закон «Про доступ до публічної інформації» каже, що громадський контроль покладається на громадянина. «До Майдану контроль за владою здійснювала прокуратура – приходив прокурор і казав: «Дайте папери, які у вас є». Своїм протестом він міг зупинити дію документа. Тому рада вирішувала наперед, скільки треба занести прокурору, щоб він не опротестував потрібне рішення, – розповів Олександр Солонтай під час семінару «Інструменти впливу на Івано-Франківську міську раду». – Після Майдану прокуратура не має права здійснювати нагляд, і тепер наглядаємо ми – громадяни».

 

Контроль за владою починається з інформації про владу. Як дізнатися, що робить івано-франківська влада? Користуватися Інтернетом. Стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» каже, що абсолютно все, що напродукувала влада, має з’явитися в Інтернеті на відповідному сайті. Більше того, документ вступає в силу тільки після того, як його опублікували на сайті міської чи обласної ради, облдержадміністрації чи міськвиконкому. В цих документах не можна приховати жодне прізвище. За кожен неоприлюднений документ на секретаря міськради накладається штраф 425 грн.

Що влада робить?

Що маємо на практиці? «Відкриваємо сайт Івано-Франківської облдержадміністрації і бачимо, що  в переліку рішень відсутні чимало номерів рішень. На сайті є кнопка «система обліку публічної інформації» – там можна знайти частину з неопублікованих рішень, як-от розпорядження про відрядження до Польщі. Але все решта таки надійно приховано. Ми навіть не знаємо, що саме», – резюмує Солонтай.

 

Обласна рада теж щось приховує. Розпорядження голови обласної ради – взагалі таємниця. Останнє розпорядження датоване 2011 роком і підписане ще Олександром Сичем. Що саме приховує від франківців нинішній голова обласної ради Василь Скрипничук, який дуже полюбляє піаритись у ЗМІ, – невідомо. Реальну роботу Скрипничука на посаді голови облради проконтролювати неможливо, бо, якщо довіряти сайту, голова облради не робить нічого.

 

На сайті облради не вказують дати, коли були опубліковані рішення. «Це дуже важливо, – наголошує Олександр Солонтай. – Візьмемо, до прикладу, рішення «Про припинення діяльності Солотвинської спеціалізованої ЗОШ-інтернату облради». В який день ми припиняємо платити зарплату працівникам інтернату? В той день, коли вийшло це розпорядження тут, чи в той день, коли з’явилася ця комп’ютерна сторінка?»

Закон «Про доступ до публічної інформації» чітко говорить: документ починає діяти в той день, коли біля оприлюдненого документа з’являється напис «оприлюднено такого-то числа». Вчителі і викладачі Солотвинського інтернату про це, мабуть, не знають, тому проблеми в обласної ради не буде. «Але в Україні все більше і більше людей про це дізнається. Це люди, яких цікавить виконання конкретних розпоряджень, як-от «Про забезпечення учасників АТО земельними ділянками» або «Про будівництво, реконструкцію та модернізацію об’єктів інфраструктури» – це ж потенційні господарські конфлікти, бо все це бізнес, гроші, земля, майно. День, в який це має стартувати, має значення. А в який день це стартувало в Івано-Франківську – незрозуміло», – акцентує експерт.

В який день потрібно починати виконувати розпорядження Віктора Анушкевичуса? Незрозуміло. Рішення виконкому – також, коли вони опубліковані, не вказано. А від того, в який день, наприклад, вступає в дію розпорядження «Про продаж земельних ділянок», залежить, скільки грошей прийде до бюджету. «Це реальна проблема, яку треба виправити франківській владі. З одного боку, все класно, бо всі документи на місці, а з іншого – маленька деталь все псує. Обласній раді нічого не поможе, бо їм для початку потрібно створити розділ «Розпорядження». А міській владі ця модернізація допоможе і призведе до ідеальної чистоти і порядку», – каже Солонтай.

Кодекс адміністративного судочинства каже, що протягом 6 місяців від появи документа ми маємо право піти до адмінсуду і скасувати будь-який документ будь-якої місцевої влади на будь-яку тематику, якщо цей документ суперечить іншому законодавству або прийнятий з порушенням наших прав. Люди можуть просити прокуратуру піти до суду, але також можуть піти до суду самі.

 

Що влада планує робити?

Другий інструмент контролю за владою – знати, що влада планує. Відповідно до статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування», франківці мають право дізнатися наперед, що місцева влада запланувала зробити, над чим працює. «Владі дозволено лише те, що дозволено. Якщо влада зробила те, що не написано, вона перестає бути владою. Якщо представник влади робить якийсь захід, видає розпорядження, асфальтує дороги, а про це ніде не написано, то він виходить за межі своїх повноважень, зловживає посадою», – наголошує експерт. Та ж стаття 26 каже, що план у влади має бути і він має бути оприлюднений.

На сайті Івано-Франківської ОДА ми знайшли план роботи адміністрації на перший та другий квартал 2015 року. «Я так розумію, що Івано-Франківська ОДА вже три тижні не працює – пропоную опломбувати всі кабінети і попередити, що якщо вони будуть продовжувати в такому ж дусі, то їх в кінцевому результаті виселять, а якщо вони все-таки збираються працювати, то спочатку треба прийняти план роботи, а потім ходити на роботу. Як на мене, це ідеальна громадська акція з протидії незаконним діям облдержадміністрації, бо що би вони далі не планували робити, це буде незаконно, тому що не відповідає плану роботи. Не пускаючи їх на роботу, ви врятуєте їх від відповідальності», – іронізує Олександр Солонтай. Разом з тим він похвалив попередні плани ОДА, каже, вони зразкові.

Івано-Франківська обласна рада, згідно з сайтом, останній раз планувала свою роботу в 2013 році, а в 2014-му востаннє працювала. У сфері регуляторної політики вони взагалі останній раз працювали у 2011 році. Солонтай дивується: «Незрозуміло, на підставі чого голова облради видає розпорядження про сесію і отримує зарплату? У нього життя закінчилось ще минулого року. Чого він на роботу ходить?»

Дивує експерта й розділ «Рекомендації щодо проведення перших сесій новообраних сільських рад», адже які рекомендації може давати рада, яка сама не виконує закон?

 

Робота за правилами і без

У кожного органу місцевого самоврядування є свої правила роботи. В ОДА, облради та міської ради це регламент. У кожного управління та відділу є положення про його роботу. Нова редакція статті 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування» каже, що протоколи сесій рад є відкритими і оприлюднюються на сайті. Тому франківці можуть бачити не лише, які документи прийняли депутати, але й те, хто це запропонував, хто за це голосував, хто що говорив, хто мовчав, чи були альтернативні варіанти – словом, аналізувати, яким чином фінальний документ народився і як за нього проголосували.

На сайті міської ради франківці можуть вільно читати протоколи сесій і засідань депутатських комісій. «Читайте й аналізуйте, що вам впарюють у рекламі та інтерв’ю, а що дійсно було на сесіях. Хто що реально говорив, пропонував і за що голосував. Мій досвід громадського моніторингу показує: читаєш інтернет-блог, “Фейсбук” чи сайт політичного діяча, виступи його на телебаченні дивишся – так рве сорочку за народом, що страшне, відкриваєш протоколи сесій – нуль проектів рішень, нуль пропозицій, нуль поправок – все, про що він говорить, він не відстоював в той момент, коли це приймали», – закликає Солонтай.

Краще один раз побачити, як працює місцева влада, на власні очі, ніж читати сайт. Ще у 2013 році потрапити на сесію Київської міської ради було неможливо, а у Тернополі людей, які хочуть подивитися на роботу депутатів, б’ють і досі. У Франківську доступ на сесії вільний. Право відвідувати засідання колегіальних суб’єктів владних повноважень гарантують закони  «Про доступ до публічної інформації» та «Про місцеве самоврядування». Людина може просто прийти і подивитися, як місцева влада засідає на сесії міської та обласної ради,  працює на засіданні виконавчого комітету, комісії міської ради, комісії виконавчого комітету міськради, комісії обласної ради, у президії обласної ради, в колегії облдержадміністрації, у різних консультативно-дорадчих органах при міському голові. Фактично, вся документація, яку продукує влада, виробляється на засіданнях цих дев’яти суб’єктів. Єдиний нюанс: треба знати, коли вони відбуваються.

Про засідання сесій повідомляють обов’язково. А от дізнатися, де збирається земельна комісія і коли – це, за словами, Солонтая, «міський квест». Комісії збираються стихійно, бо закон не зобов’язує їх визначати наперед, коли вони засідають. «Але це не заважає вам написати рішення ради про внесення змін у документацію міста і зобов’язати їх через сайт повідомляти про засідання комісій і легітимним вважати тільки те засідання комісій, про яке було поінформовано в такий спосіб», – зауважує експерт Інституту політичної освіти. Якщо є прописано в положенні комісії, що про її засідання мають інформувати людей, а воно не виконується, то Солонтай радить позиватись або писати листа до уповноваженої з прав людини, щоб склали на них протокол про порушення закону про доступ до публічної інформації.

А де 20 днів?

ЗУ «Про доступ до публічної інформації» говорить, що за 20 робочих днів до прийняття місцевою радою рішення ви маєте право прочитати будь-який проект рішення повністю. Закон гарантує, що влада оприлюднить проект рішення на сайті і 20 робочих днів до голосування він там буде висіти. Якщо якийсь громадянин вважає, що його право на місцеве самоврядування вкрали, бо проект рішення не показали, це рішення легко скасувати в суді. Яскравий приклад: Олександр Солонтай разом з активістом з Ужгорода Володимиром Федьковим скасували в суді рішення Ужгородської міськради і не дали фірмі, наближеній до Ахметова, взяти в концесію водоканал лише тому, що проект рішення не опублікували на сайті за 20 робочих днів.

Для чого ці 20 днів? Якщо проект рішення не подобається людям, за цей час можна написати звернення, внести свої пропозиції, врешті, влаштувати акцію протесту і вплинути на зміст рішення. На практиці Івано-Франківська обласна рада такого права франківцям не дає. На момент написання статті вона пропонувала переглянути проекти «вчорашнього дня», які виносили ще на сесію 27 травня. Дати оприлюднення документів немає, отже, взагалі невідомо, з якого моменту рахувати 20 робочих днів. У Харкові через неоприлюднений проект рішення обласної ради одна з партій «завалила» рішення про дозвіл на видобуток сланцевого газу компанії«Shell». Тому 20 днів – це важливо.

У міській раді проекти найважливіших рішень на сайті відсутні. У червні на сесії міська рада мала розглянути усього два проекти рішень – про звернення до міністра охорони здоров’я і про звернення до президента та прем’єр-міністра. А насправді у червні рада прийняла кілька рішень про виділення коштів з фонду міської ради на виконання депутатських повноважень, про розподіл коштів, про передачу матеріально-технічних заходів. «Тобто, повідомивши громадян, що, мовляв, в червні ми будемо лише звертатися до столичної влади, насправді міська рада у червні ділила бюджет. На що? На передвиборчі потреби кандидатів у депутати, які ще раз хочуть стати депутатами. У вас у Франківську опозиція взагалі є чи нема? Не розумію, чому досі не подано в суд і в суді не написано: перше – зупинити дію цього рішення на момент судового розгляду; друге – відкрити корупційне провадження щодо депутатів, які на виконання власних депутатських потреб, для нечесної конкуренції дерибанять кошти під свою передвиборчу діяльність та здійснюють нечесні корупційні дії; третє – скасувати рішення ради», – наголошує Олександр Солонтай.

 

Щодо роботи депутатських комісій, то в обласній раді комісії є, але сторінка на сайті про їх роботу – сніжно-біла. На сайті міськради є кнопка “протоколи комісій”. Якщо подивитися протоколи за липень, травень, квітень і березень, стає зрозуміло, що в місті працює лише одна комісія – «з промисловості, підприємництва, стратегічного розвитку, інвестицій та туризму». Протоколи інших комісій з’явились пізніше. Станіслав Козлов, який виставляє інформацію на сайт міськради, каже: «Я не маю цих протоколів. Все, що мені передають, я виставляю на сайт».

Позиція франківської громади в такому разі має бути дуже проста, резюмує Солонтай: «Якщо якогось депутата обрано головою якоїсь комісії і він як голова комісії не віддає протоколи на опублікування, то і працівники, і громада мають вносити проекти рішення про заміну голови комісії. Бо, згідно зі статтею 47 ЗУ «Про місцеве самоврядування», робота комісії покладається на голову комісії. Протоколи він має давати на сайт, а також висновки і рекомендації. Якщо він цього не робить, є підстава притягнути його до відповідальності – політичної, тобто змінити голову комісії, та юридичної – складаємо адмінпротокол про порушення доступу до публічної інформації».

Наталка ГОЛОМІДОВА