Літопис Галицький

«Учні шкіл з сіл Рибне та Кобаки, що на Косівщині, побували у найвищому законодавчому органі нашої держави – Верховній Раді України. Школярі приїхали до Києва на запрошення народного обранця з Прикарпаття Юрія Солов’я. “Можливо, хтось з цих діток колись стоятиме на моєму місці?! ” – написав на своїй сторінці народний депутат України Юрій Соловей».

(https://versii.if.ua, 19 жовтня 2017 року)

«Під час робочого візиту в Косівський район голова обласної державної адміністрації Олег Гончарук відвідав навчальні заклади району… Очільник області відвідав Хімчинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, де є потреба у технічному забезпеченні ще одного комп’ютерного класу. Посадовець також зауважив, що задля створення комфортних умов навчання у цьому закладі необхідно зробити відкоси вікон на орієнтовну вартість 70,0 тис. грн…»

(http://pravda.if.ua, 20 жовтня 2001 року)

У рік 7525 [2017]. Поставив того року посеред [ради верховної] у городі стольному боярин снятинсько-гуцульський на прозвисько Меншенький [Будун Доріг] та Забудовник Приозерний шатра, колиби і вежі свої та найвищий орган законодавчий сміливо та [задурно] усім показував, аки ексгібіціоніст політичний,  недоторканість свою [депутатську] трохи знявши, щоб кожен міг не лише подивитися на чудо се [в пір’ях], аки на експонатах музейних у шалику, пальті та штанах [офігітєльних], але й навіть руками помацати трошки і прилучитися тим самим до [історії] парламентаризму.

Тоді приходили до нього [на канікулах шкільних] отроки юні із гір Косівських дорогами непростими та крученими, аки [ударний] шлях передвиборний, і хитро недоробленими, аки траса горбата на город снятинський, що вела так, аби Старі Кути [не минути]. І діставшись нарешті до місця верховного, аки Говерла гуцульська, Олімп [політичний] чи інший якийсь пуп землі обітований, споглядали вони упритул [птаха] сього польоту вельми високого, що вознісся на престоли столичні, а боярин Юрчик, спітнілий та [припорошений] у битвах за поправку до реформи пенсійної, годував їх байками, аки [солов’їв] у садках вишневих, до місця свого приміряв та повчав, аки [правдивий] Мономах та дітолюбець у доброму значенні сього слова.

І [свистів] же їм Юрчик про те, скільки треба добре вчитися, аби висот сих сягнути захмарних, спершу інженером-механіком стати, а потім магазини відкрити [з приборами] різними електричними, а згодом – з продуктами [соціальними], готель високий аж до зірок чотирьох збудувати, маму [і брата] свого шанувати, бороду запустити і траншеї херсонські копати, [порохом] вкрившись.

Коли ж повернулися в гори свої Косівські дорогами [так і] недобудованими отроки юні та вже [політично] досвідчені вельми, то стали вони перед князем великим галицьким Олежком на прозвисько Круасан, що з [доброго] дива забрів у школи тутешні, на колінця припадати і благати його вельми, аби змилосердився він над ними і [комп’ютери] в школах поставив, щоб у фейсбуках зафрендили вони боярина снятинсько-гуцульського Юрчика [і приклад] із нього брали.

Але глянув на них, аки на доріжку [боулінгову], князь Олежко, око по-ґаздівськи примруживши, дав їм в руки кельми і васервагу і попросив трохи [відкоси] поправити, і в стіни цвьоків повбивати, щоб дошка рівно висіла, і парочку [указок] нових вистругати…

НОРВАКС