За кілька кілометрів від нас, у містечку Дорнах є незвичайна споруда. Вона височить на схилі одного з юрських пагорбів й здалеку привертає увагу. Масивний монументальний сірий будинок незвичайної архітектури. Зблизька впадає у вічі, наприклад, те, що будинок споруджено так, аби численні його лінії не утворювали прямих кутів. Отож десятки його вікон і дверей, як і дах, виглядають досить незвично.

Минулого року я довідалася історію і філософію цього будинку. Знайомі розповіли мені, що в нього був попередник, але не такий монументальний і  суворий, як теперішній, мав два гарні куполи й був дерев’яний. Недоброзичливці підпалили дерев’яний дім ще 1923 року. Через два роки після пожежі почали зводити бетонну споруду, яка вже близько дев’яти десятиліть домінує в довколишньому юрському ландшафті. Що за таємничий дім, хто і з якою метою його побудував?

Це Ґьотеанум, центр світового товариства антропософії. Близько 110 років тому засади антропософії сформулював австрійський мислитель Рудольф Штайнер. Наприкінці дев’ятнадцятого століття він вивчав філософію, літературу й історію у Віденському університеті, а переїхавши до Німеччини, багато років досліджував спадщину Ґьоте, в тім числі природничі праці німецького класика. До його філософських зацікавлень – Фіхте, Шопенгауер, Ніцше –  додалася теософія, в центрі якої тоді стояла Олена Блаватська.

У Берліні перших років двадцятого століття Рудольф Штайнер виступає з доповідями на різноманітні теми, завойовуючи велику популярність. Його цікавить езотерика й містика. Доповіді Штайнера тоді не відвідував хіба що лінивий: різностороння освіченість, дар оратора, магнетична, якщо не гіпнотична харизма, дехто говорить про дар суґестії. Штайнер відділяється від теософії й називає своє вчення антропософією, наголошуючи на тому, що людський дух таїть у собі мудрість, а отже, людина повинна видобувати мудрість з власних глибин. У своєму вченні Штайнер прагне поєднати раціональне й ірраціональне: науку й релігію. Він впевнений у тім, що антропософія – практичний шлях кожної людини до щастя.

Антропософія Штайнера не залишає байдужим нікого, в тім числі його великих сучасників. Про нього згадує Штефан Цвайг, Франц Кафка і навіть Альберт Айнштайн. Похмурий пересмішник німецької літератури Курт Тухольський  називає Штайнера «Ісусом Христом малої людини», кажучи, що  його вчення з гіпсу й дерева, як і перший Ґьотеанум в Дорнаху.

Але Штайнер не зважає на спротив. В десяті роки двадцятого століття довкола свого товариства  він зібрав тисячі прихильників. Він сформулював і запровадив засади антропософської педагогіки, медицини, архітектури. Існує антропософське землеробство, антропософська фармакологія й косметика. Антропософія не відкидає християнства, просто в деяких аспектах інтерпретує його по-своєму.

Антропософська педагогіка називається вальдорфською школою. Таких шкіл у світі більше тисячі, є вони і в Україні. Особливістю вальдорфської школи є те, що вчитель – особистий приклад для кожного учня, а в школі немає оцінювання. Тут акцентують на вихованні головних людських цінностей і самостійності, неабияку роль у виховному процесі відіграють література, мистецтво й театр.

Крім Ґьотеануму, в Дорнаху, де Рудольф Штайнер жив від 1912 аж до смерті 1925 року, була побудована антропософська клініка, яка успішно працює й досі. Це невелика – 82 ліжка – але відома у світі клініка Арлесгайм. Напрямки її роботи: внутрішні хвороби, онкологія, психосоматика, психіатрія. Лікарі клініки виходять з того, що між процесами людського організму й процесами світу рослин, тварин і мінералів існує природний зв’язок. Потенціал цього зв’язку й намагаються використати для лікування пацієнтів, спрямовуючи зусилля на активацію захисних і самовідновлюваних сил організму. Науковці клініки досліджують, наприклад, лікувальний потенціал омели звичайної проти ракових захворювань.

Рудольф Штайнер помер у віці 65 років. У Дорнаху він провів близько тринадцяти років життя, розбудовуючи свій світ, різьблячи скульптури з дерева, малюючи картини. Його послідовниці-жінки, в тім числі й дружина, яка була російською німкенею, розвивають мистецтво евритмії – гармонійного руху. Спадщину Штайнера складають 42 томи його праць: близько п’яти тисяч доповідей, медитації, мистецькі й архітектурні роботи.

Скільки б не потішалися над Штайнером скептики, він зробив щось феноменальне, щось, що можна порівняти з академією Платона в Афінах. Модерний ґімназіон за стінами, щоправда, не Афін, а Базеля. На відміну від своїх попередників, філософів другої половини ХІХ століття,  своє вчення Штайнер втілив у життя тисяч людей, причому в багатьох галузях. Ґьотеанум щороку відвідує близько 150 тисяч осіб з різних країн. Щотижня тут відбуваються концерти, театральні й евритмічні вистави, літературні читання.

А недавно я читала, що школа евритмії відкрилася у Городенці. Штайнер би зрадів.

 

Галина ПЕТРОСАНЯК