Юрко Юрченко (Юрій Нечистяк) музикою займається з п’яти років. З 1979-го був вокалістом та іоністом (клавішні інструменти) гурту «Мріяни», який навіть брав участь у «Сонячних кларнетах» (популярна у 80-х телепрограма на УТ-1.) У 1987-1989 роках навчався в Барському педучилищі, де створив перший рок-гурт «Імпульс». Згодом під час навчання у Вінницькому педінституті створив рок-гурт «Нечиста сила», де в чому схожий за звучанням на сьогоднішній «Юркеш».

1995 року Юрій Нечистяк став лауреатом фестивалів «Червона рута», «Золотий тік», Міжнародного конкурсу молодих виконавців ім. В. Івасюка. 1996 року на фестивалі «Море друзів» у Ялті він знайомиться з керівником мистецької агенції «Територія А», поетом Олександром Бригинцем – так розпочався проект «Юрко Юрченко». Продумана рекламна розкрутка, коли кожна нова пісня підкріплювалася відеокліпом («Я йду», «Відпусти», «Така наша любов», «В пустелі диких снів», «Анжеліка», «Пісня про Київ») плюс офіційні визнання в конкурсах (зокрема, перше місце на «Перлинах сезону-96») зробили його найпопулярнішим співаком України серед тинейджерів. У 1997 р. на фестивалі «Таврійські ігри» Юрко Юрченко здобув премію «Золота жар-птиця» у номінації «Відкриття року». А в кінці літа вийшов його перший і єдиний касетний альбом «Я йду».

Зміна іміджу, репертуару та й взагалі повернення до стилю, більш притаманного співаку до того, як він став Юрченком, сильно затягнули запис другого альбому «Ніч триває», вихід якого планувався на літо 1998-го, – стосунки з «Територією А» не склалися. І в 1999-2000 роках Юрій Юрченко вже співпрацює з продюсерською агенцією свого земляка Олександра Пономарьова «З ранку до ночі». У цей час виходить його максі-сингл «До наступної весни», а також однойменний відеокліп на цю пісню.

Згодом співак виїхав до Москви, де довгий час виступав у міських клубах, працював композитором та аранжувальником. З 2000-го по 2004-й була творча пауза. А після повернення в кінці 2004 р. в Україну він створює й очолює гурт «Юркеш». Це повністю «жива» група із шістьох учасників з духовою секцією, ударними, в повному спорядженні. Стиль її Юрко Юрченко окреслює як «інтелектуально-інтелігентний панк-рок з елементами гумору та сатири». Перший вихід «Юркеша» на люди відбувся в рамках Всеукраїнського відбіркового конкурсу для участі в «Євробаченні-2005» на УТ-1.

Пісні Юрка Юрченка виконують Філіп Кіркоров, гурт «Неангели», Андрій Данилко (Вєрка Сердючка), Лоліта, Ольга Юнакова, Марина Одольська, Марія Яремчук, Віталій та Світлана Білоножки, Андрій Князь та Катя Бойко. У 2013 р. пісня «Я», слова і музику до якої написав Юрченко, у виконані Лоліти отримала диплом престижної російської премії «Золотой граммофон» та телевізійного фестивалю «Песня года».

2014 року через події на Донбасi Юрій повністю відмовився від гастролей. «Зізнаюся, у мене було багато запрошень, також і з Росії. Я не погодився на жодне з них. І не тому, що крутий пацан, а тому, що просто не зміг би співати під час війни», – сказав він в інтерв’ю. Але виконавець неодноразово бував у зоні АТО, аби підтримати бойовий дух українських бійців.

У 2016 р. на честь 20-річчя творчої діяльності Юрка Юрченка вийшов сингл та однойменний відеокліп «100 секунд Vесни». Дві пісні, «Monster Song» та «I love you», написані Юрієм спеціально для шоу «Дім таємничих пригод», що з великим успіхом пройшло в Києві.

Юрій одружений, має трьох дітей.

– Я бачив на «Ютубі», як реагувало журі «Х-фактора» на твою появу там. Тим, хто вже забув за тебе, реально стало зрозуміло, якою ти зіркою був у 90-х. Настя Камєнських була в такому шоці, неначе побачила живого Елвіса Преслі. А як тобі без тієї слави?

Без слави зає…ісь, без грошей важко. Після цих показів знову почали впізнавати, а в мене «стройка». Купую паяльник для труб, а вони: дай автограф!.. Заважає. І зіркою в 90-х я був такою собі. Це зараз я – зірка і секс-символ «мощний», бувалий чувачок.

– Після мегаслави Юрка Юрченка в попередній іпостасі ти різко пішов зі сцени, втратив славу, можливості, гроші. Мужній і сильний крок, як на мене. Невже так допекло і що саме? Як ти це пережив і що спонукало повернутись на сцену?

Пішов, тому що ця іпостась не відповідала моєму внутрішньому стану. А я по натурі бунтарем і панк-рокером був завжди. То випадково, по малолітству залетів на попсню. Грошей я не втрачав, бо не заробив. Це зараз, через надцять років боротьби з вітряками і тарганами в голові колеги і журналісти вже сприймають мене як музиканта і композитора. А тоді, в середині 90-х, для них я був таким собі Буратіно, безголосим і безмозким. А я з цим не зміг змиритись. Було дуже важко, а в шахті що, легше?.. Коротше, я зрозумів, що з іміджем Юрка Юрченка довго не протягнеш. Хоча тезка Юрко Шатунов до цих пір возить у вазі свої підв’ялі «білі рози».

– Ти певною мірою стоїш осторонь від ярмарку марнославства українського шоу-бізнесу. Але світити обличчям на всіляких заходах додає певної капіталізації бренду. Чи для тебе є щось важливішим, що саме?

Звісно є: сім’я, совість, свобода. І я щасливий, що абсолютно вільний від усіх цих шоубізівських пут. Я – камікадзе. У моїх руках штурвал, і ніхто, навіть я не знаю, куди знову направлю свій літачок з бомбами.

– Третій рік війни… Що для тебе прояснилось, а що викликає нерозуміння чи спротив?

Дуже болюча тема… Я ніколи собі не міг уявити, що в нашій країні можлива війна, теракти. Я глибоко переживаю все те, що відбувається. Через цю гидку війну і взяв паузу у творчості. Поки інші продовжували кар’єру, я виступав тільки в зоні АТО і в госпіталях. Може, тому й «Юркеш» призабули. І ми трішки відстали від потягу. Війна продовжується, але я перестав розуміти взагалі, що зараз відбувається.

– Чим відрізняється щирий пісенний патріотизм від прагнення популярності за рахунок трендовості продажів кулона-тризуба?

Та ця шароварщина, «поваліївщина», «калина-Україна» настільки глибоко сидить в мізках мас, що соромно і страшно. Мене дивує, чому люди не «зрять в корінь», а ведуться на псевдопатріотів зі світу політики і музики. Ну, видко ж, як Божий день, шо воно – хамло і нікчема. «А я не ношу вишиванку, бо в мене вишита душа». (с) «Юркеш»

– Що має бути в тексті, аби він став піснею?

Слова.

– Знаю, ти не з тих, хто кидає понти, хоча з твоїми заслугами багато хто вже б задер носа. Що вам, гурту «Юркеш», допомагає залишатися живими?

Віра. При тому, що я такий шебуршний, багато матюкаюсь, я глибоко віруюча людина. Скільки разів вже стояв на краю, але вірю, що є вічне життя. А вічно протусувати в пеклі – то є найстрашніше, що може тільки бути, хоч і кажуть, що там хороша компанія зібралась. І дуже надіюсь, що Боженька простить мене за мої панко-протестантські витівки, бо Він то знає, що я – не «редиска».

– Головна причина, чому ти пішов на «Х-фактор», – хайп?

Наприклад, наша авторська пісня «Капітан Дирижабля» за дві доби ввійшла в десятку трендів «Ютубу», набравши більше переглядів, ніж наша найвідоміша пісня «Менуети» за 10 років. «Х-фактор» – то такий безплатний вай-фай, що роздає по світу нашу творчість. І чому б ні, якщо я не ламаю внутрішньо себе взагалі, співаю там, що мені заманеться. А вони хай вже запікуюють. Та й на вході я не бачив, що заслуженим артистам і секс-символам 90-х вхід заборонено. Тому терпіть.

– Розумію, що, мабуть, ти підписав контракт про нерозголошення деталей, поки йдуть прямі ефіри «Х-фактора», але все ж таки розкажи (що можна) про закулісся, охарактеризуй журі (Данилка, Шурова, Настю, Винника), що тобі в кожному з них подобається, а що ні? Будемо надіятись, що до фіналу вони це не прочитають.

Ага, зараз, я вже зловив хайп. Хочу бабла, повні стадіони, кабріолет зимою в Еміратах і вудочку з самоподсікателем. Всі члени журі – оху…ні, телеканал СТБ – найкращий. Якщо виженуть раніше, ніж я думаю, тоді все скажу.

– Які виступи для «Юркеша» є табу?

Якщо мене це не пре – табу. Мені до лампочки, яку пісню співати, «Led Zeppelin» чи «Ласковый май», я все одно перелопачу на свій лад, як, наприклад, «Чумачєчу весну» Потапо-Настівську. Ну, і в Росії я не виступаю, якщо мова трішки про інше. На похоронах і на весіллях можна.

– Алкоголь, жінки та наркотики. Чи вдається залишатися обережним з головними спокусами популярних музикантів?

Якось по тєлєку сказали, що мене ледь не згубили наркотики. Мама дуже попросила, щоб я спростував, бо сусіди там… Я спростував і сказав, що я не наркоман, я алкоголік. П’ю кожен день, але тіко своє домашнє вино і самогоночку, і по чуть-чуть. Бо бухати – то вам не спортом займатись, тут треба здоровля мати, а я його поклав в боях на ресторанно-весільних фронтах у свій час. Хоча бувало з Мирославом Джоновичом Кувалдіним ми шукали о 5-ій ранку цвіт папороті після трубки миру. З жінками простіше, якийсь з мене вірний чоловік вийшов, в тата чи що. Хоча бувало…

– Опиши вашу цільову аудиторію. Хто вони, фанати «Юркеша»?

От не знаю. Це мій прой…б. Юра Нікітін завжди наголошував, що треба чітко знати, для кого ти випускаєш свій продукт. А ми співаємо від хард-кору до шансону, навіть не задумуючись, хто то буде слухати. А мені й все одно, бо я вже отримав свою винагороду у вигляді того, що можу щось придумувати. Це великий кайф – створювати щось нове.

– Три основні складові в букеті геніального музичного колективу?

Запитайте то у геніального музичного колективу. Дати номер Славка Вакарчука?

– Де важливо розділяти музику і політику і де поєднувати, з твоєї суб’єктивної точки відліку?

Розділяти в піснях про любов безкоштовно. Поєднувати на виборах до верховної зради за бабло.

– Вже класичне запитання: що порадиш почитати, послухати, подивитися нашим читачам? Можна і з новинок заходу, і з української класики. Все ж таки уподобання дають уявлення і про тебе.

А от не буду. Дивіться, читайте, слухайте, що до душі. А я собі поставлю старий добрий «Пінк-Флойд», візьму в руки збірку віршиків про «вінішко» Омара Хайяма та й включу щось із долярової трилогії Серджіо Лєоне.

– Назви свої три теперішні стани.

Хороший, поганий, злий.

– Досвід на що б проміняв?

Ні на що. Тільки тепер я розумію, як важливо, що я все-таки натягнув на себе шкуру Юрка Юрченка і побував на вершині слави, а потім впав на саме дно забуття. Інакше нічого путнього з мене б не виросло.

– Роблення чи творення будь-чого для тебе є…

…Невід’ємна частина буття Людини. Я не розумію, як можна тупо копати бараболі і не писати при цьому вірші.

– Розсудливість і спонтанна емоційність мають у твоєму житті правильні місця, чи то є некеровані тобою стани?

Розсудливість – то не про мене. Я до цих пір зі своїми дітьми борюся за шоколадку і можу заплакати, якщо зі мною не поділяться. Залишатись Дитиною – то найвище благо, бо тільки діти по-справжньому щирі і щасливі. Та й Бог про це каже.

– Історія, що робиш ти, та історія, яка робиться поза тобою, як би ти їх описав?

Все, що не робиться – робиться… Я дуже багато провтикав у своєму житті і зараз ціную просто все, що зі мною відбувається. «Мені добре там, де я є. Дякую Богу за те, що я є». (с) «Юркеш».

– Справжність – це що? І наскільки вона важлива?

Здається, все просто – бути самим собою. Щирим, справжнім. Але це на перший погляд просте питання. А якщо ти справжній, коли злий і щиро ненавидиш? А так же не можна. Правда і свобода для мене – це те мінне поле, на якому я підриваюсь кожен день і відроджуюсь знов, неначе птаха Фенікс. О, як пафосно закінчив! Хоча птаха Фенікс – це якраз про мене.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ