У Коломиї на території Миколаєво-Успенського собору Української православної церкви правоохоронці виявили посів маку, вирощувати який нині заборонено. Справу кваліфікували як адміністративне правопорушення і передали в суд, що вже виніс відповідну постанову. Як рослини, з яких отримують сильнодіючий опіум, виросли біля культової споруди, з’ясовував “Галицький кореспондент”.  

Храм на бульварі Лесі Українки у Коломиї, на території якого ще 24 червня були знайдені нарковмісні рослини, підпорядковується єпархії УПЦ (МП). Щоправда, її приналежність до Московського патріархату в офіційних документах не вказана.

Начальник Коломийського відділу поліції, підполковник Остап Білейчук розповідає, що мак на території Успенського собору помітили його офіцери, які проходили мимо. «Був задокументований факт вирощування маку в кількості до ста рослин. Адмінпротокол складений за ст. 106 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, його направлено в суд для прийняття рішення», – зазначає правоохоронець.

Стаття передбачає відповідальність за незаконний посів або незаконне вирощування снодійного маку в кількості до ста рослин чи конопель у кількості до десяти рослин у вигляді накладення штрафу від 18 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно вирощуваних нарковмісних рослин.

У вирощуванні рослин на території собору зізналася прихожанка церкви, жителька с. Ценява (прізвище та ім’я жінки начальник поліції не називає), яка відповідала за благоустрій території храму. Правопорушницю притягнули до адміністративної відповідальності, призначивши мінімальний розмір штрафу – 306 грн. Вона також сплатила судовий збір – 320 грн. Постанова суду не була оскаржена, каже пан Білейчук.

Миколаєво-Успенський собор УПЦ (МП) у Коломиї збудований у 1996 році. Блакитні стіни собору та позолочені куполи видно здалеку. Розміщений він у самому центрі міста, поряд із Музеєм писанки та пішохідною зоною на бульварі Лесі Українки, більше знаному тут як вулиця Кірова. Із 1997 року діє релігійна організація «Парафія Миколаєво-Успенського собору Української православної церкви». Керівником її є Микола Сметанюк, засновником – Івано-Франківська єпархія УПЦ.

Територія храму – доволі велика. Відразу за в’їзними воротами розташоване приміщення для охорони, посередині – величезний храм, коло нього – господарські будівлі. Майже вся площа встелена бруківкою, на решті ростуть дерева, кущі, троянди та інші рослини. Майже з усіх боків собор обнесений парканом. З того ж боку, де огорожі немає, ведеться будівництво великого приміщення, що примикає до церковних будівель. Проте приналежність його до інфраструктури собору тут спростовують.

На території храму є і заклад громадського харчування – віряни приїжджають здалеку, тож хочуть перекусити. З одного боку в ньому є віконце, де можна придбати булочку за 4 грн., чебурек за 6 грн. чи пиріжок. Поряд – двері, де можна поласувати ще й варениками по 16 грн. за порцію.

Чоловік у приміщенні охорони говорить дуже неохоче. Про справу з нарковмісними речовинами знає, припускає, що рослини насіялися самі під час святкувань. Мовляв, на Маковія люди приносять святити мак, тож не виключено, що він порозсівався по території. Але чоловік наголошує, що це його особисте припущення, а офіційну версію може озвучити лише отець Микола, якого він радить шукати в оздоровниці або в храмі.

В оздоровниці доволі людно. Віряни приїжджають сюди з усіх-усюд, щоб отримати благословення від отців, відпущення гріхів і зцілення від хвороб. До священика підходять без взуття і верхнього одягу, він кропить кожного свяченою водою, розмовляє з людьми, піджартовує.

Інший священик в оздоровниці, який не зайнятий зціленням, офіційно коментувати ситуацію відмовляється, називати себе також. Але висловлює думку, що на територію приходять різні люди, дехто з них серйозно хворий, а є і з психічними вадами. Не виключено, що могли й порозкидати мак. Додає, що загалом перехід їхніх вірян до інших конфесій вважає суто політичною справою, яка нині підігрівається правоохоронцями, чиновниками і ЗМІ. Мовляв, на такому ґрунті можна очікувати різних неприємних ситуацій, конфліктів тощо. Каже, що особисто був свідком розпалювання ворожнечі в інших країнах і побоюється, щоб і тут такого не було. Врешті-решт рекомендує звернутися до отця Миколи, який пояснить, що відбувалося і чим це закінчилося.

Проте настоятель церкви отець Микола ситуацію коментувати відмовляється взагалі. Просить відв’язатися від нього, адже все вже минуло, і штраф, який присудив суд, вже сплачено.

Ірина ФЕДОЛЯК