Наприкінці 2017 р. у львівському релігійному видавництві «Покрова» побачила світ книга «Старі Кути зачарованої Гуцульщини», робота над якою тривала понад шість років (Сенюк М. Старі Кути зачарованої Гуцульщини. ― Львів: Покрова, 2017. ― 752 с.).

Її авторка ― Марія Сенюк ― тривалий час ретельно збирала матеріал, дотичний до  найрізноманітніших аспектів історії, життя й побуту Старих Кут та його мешканців. Варто зазначити, що про Старі Кути, Косівщину та Гуцульщину загалом існує чимала кількість праць. Однак частина з них іншомовні, написані наприкінці ХІХ – першій третині ХХ ст., частина ― публікації зі складним науковим стилем, що пересічним читачем сприймається доволі важко. Тому одним з позитивних досягнень авторки є доступність тексту, популярний виклад історичної та фактологічної інформації, відсутність складних термінів і понять. Упродовж років Марія Сенюк вивчала відповідні літературні та архівні джерела, самостійно їх опрацьовувала, аналізувала, переосмислювала, укладала матеріал згідно з власним задумом. Як результат ― насичена текстами та багато проілюстрована праця в авторській редакції.

Ще один важливий внесок п. Марії ― ґрунтовна джерельна база, зафіксована під час спілкування з односельчанами протягом багатьох років. Власне розповідь і про доволі відомих, і незнаних мешканців Старих Кут для широкого кола читачів в Україні та поза її межами стала головною ідеєю написання цієї книги. Авторка по крупинках збирала спогади про історію та традиції села, світлини з родинних альбомів тих, хто повірив у її мрію, за що безмежно вдячна і про що пише вона у передмові.

Читайте також: Гуцульське Різдво

Структура книги складається з 16 розділів, які тематично об’єднують невеликі підрозділи, де представлено практично усі ключові події та персоналії Старих Кут ― від давніх часів і до сьогодення. На перших сторінках Марія Сенюк подає бібліографічні відомості про себе та родину і звертається до читача й земляків.

Перший розділ «Загадкова Гуцульщина» присвячений давнім часам, розмислам про походження гуцулів, природу краю та «місця сили», овіяні таємницями й легендами. У Розділі ІІ «Косівський район і селище Кути» подано відомості про Косівщину і Кути та найвизначніші матеріальні й духовні пам’ятки. Отак поступово авторка підводить до «Історії села Старі Кути», де представлено основні історичні віхи життя села та його мешканців. Зафіксовано низку імен тих, хто боровся упродовж років за українську державність. Пізнавальними є дослідження про «Топоніми» та «Українські прізвища». Читач з цікавістю довідається про генезу тих назв, які, здавалося б, знав віддавна. А довідавшись про особливості прізвиськ, прізвищ та їх походження, сам забажає провести дослідження власного роду. Старі Кути славилися своїми традиційними промислами та ремеслами. Кушнірство, ткацтво, шевство, гончарство, ковальство славили село, а торгівельні зв’язки та торгівля були відомими далеко поза межами краю, про що описано у Розділі VI.

Багато матеріалу присвячено інтелігенції та духовенству, освіті, зокрема увагу зосереджено на унікальностях храмових пам’яток та їх духовному значенні у житті мешканців Старих Кут. З великою шаною та повагою авторка пише про інтелігенцію села, окремі родини. Давні традиції, які побутували тут упродовж віків, сформували унікальні звичаї та культуру села Старі Кути, з якими можна ознайомитися у Розділі ХІІ з відповідною назвою. Завдяки цьому матеріалу є нагода вивчити старовинні колядки, давні обряди наших предків, осягнути таїнства Різдва Христового і Великодня, поринути в атмосферу радості весілля тощо. У розділі «Старокутські емігранти» Марія Сенюк пише про долю тих односельчан, які за певних обставин змушені були покинути батьківську хату, а їхні діти вже народилися в іншій країні. По-різному склалося їхнє життя, по-різному вони сприймають [не]рідну землю, коли після багатьох літ чужини приїжджають на вітцівщину. Не забула авторка і про можновладців Старих Кут, від яких залежить добробут та майбутнє людей.

Завершальних є розділ «Чия правда, чия кривда і чиї ми діти…», в якому подано відомості про родину. Опираючись на фактологічний матеріал, оповіді очевидців чи перекази рідних, п. Марія душевно, з особливою теплотою говорить про життєві віхи та долю тих, завдяки яким має гарну власну сім’ю: чоловіка Петра, який завжди розуміє і підтримує її у всіх справах, трьох дітей та четверо онуків. Щасливе майбутнє Старих Кут Марія Сенюк бачить у процвітанні рідної України, внеском у розбудову якої вважає і написання та видання своєї праці.

Книга Марії Сенюк «Старі Кути зачарованої Гуцульщини» ― добрий приклад для всіх українців у збереженні та вивченні свого роду-племені. Написати історію одного покоління, зібрати матеріал про долю цілої родини, рідний край, дослідити походження вулиці, району, села, містечка ― так вибудовується монументальна історична пам’ять про Україну.

Олена Козакевич,

кандидат мистецтвознавства,

науковий співробітник відділу народного мистецтва

Інституту народознавства НАН України