На Прикарпатті затримали підприємця, який шив форму для «ДНР», сплачував там податки, а сюди приїхав на відпочинок. Тепер чоловік сидітиме під вартою, поки триває розслідування. Як виявляється, і на четвертому році війни сепаратисти можуть вільно приїхати на відпочинок у Карпати, а наші люди – їздити на заробітки у Росію і купувати російські товари.

 Офіційний окупант

18 січня, через майже чотири роки від початку війни на сході України, Верховна Рада прийняла закон про деокупацію Донбасу. Документ визнає Росію агресором і окупантом, а її дії на території Донецької і Луганської областей називає «збройною агресією». У законі сказано, що тимчасова окупація Російською Федерацією території України незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для неї жодних територіальних прав.

У законі не вказано дати початку окупації. Проте він містить посилання на закон про тимчасову окупацію Криму, де є дата початку агресії Росії щодо України загалом – 20 лютого 2014 року. Це законодавчо закріплює той факт, що Росія почала військову агресію з Криму, а не з Донбасу.

Тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Росії та окупаційна адміністрація встановили і здійснюють контроль. Україна визнаватиме лише два документи, які видаються на окупованій території: свідоцтва про народження і смерть. Відповідальність за моральну та матеріальну шкоду, завдану Україні та її громадянам, покладається на РФ. Особи, що брали участь у збройній агресії чи окупаційній адміністрації, несуть кримінальну відповідальність.

Ухвалений закон фактично переформатовує АТО у «заходи із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії РФ». Початок і завершення заходів визначатимуться окремими рішеннями президента.

 

З «ДНР» – на «Буковель»

Поки Верховна Рада приймала закон про деокупацію, Івано-Франківський міський суд взяв під варту чоловіка, який постачав спорядження до так званої Донецької народної республіки («ДНР»). Олексія Малкіна затримали співробітники СБУ спільно з прокуратурою, коли він приїхав відпочивати на гірськолижний курорт «Буковель».

Правоохоронці встановили, що цей уродженець Маріуполя останнім часом проживав у тимчасово окупованому Донецьку. За псевдозаконодавством окупантів він зареєстрував підприємство, що брало участь у забезпеченні військовим спорядженням та амуніцією бойовиків «ДНР».

Співробітники спецслужби задокументували, що Малкін отримував сировину та комплектуючі з Росії через закриті Україною пункти прикордонного пропуску. Він сплачував усі податки в «ДНР», гроші від яких йшли на фінансування терористів. Зловмиснику оголосили про підозру в скоєнні злочину, передбаченого ст. 258-5 Кримінального кодексу України (фінансування тероризму).

У суді адвокат Малкіна зазначив, що підозра необґрунтована, адже всі матеріали, які начебто доводять його вину, вилучені у не зовсім законний спосіб. Зокрема, матеріали з неіснуючої «ДНР» та ксерокопії, які нічим не завірені. Адвокат додав, що у Малкіна за місцем перебування на «Буковелі» був проведений обшук, який він вважає неправомірним, бо, всупереч бажанню підозрюваного, обшук відбувся без присутності захисника.

Підприємство Малкіна «Ріелінвест», за даними прокуратури, сплачує податки в «ДНР». Проте адвокат стверджує, що насправді вони сплачувались у бюджет України. Також він каже, що Малкін проживає в Маріуполі, а не в Донецьку. «Вважаю, що підстави для застосування такого запобіжного заходу є необґрунтованими, тому прошу звільнити підзахисного з-під варти. Будь-яких ризиків не існує. Він раніше не судимий, має юридичну освіту і неповнолітню дитину на утриманні», – наголосив захисник.

Олексій Малкін від пояснень у суді відмовився. Мовляв, все вже сказав адвокат.  Але на деякі питання судді все-таки відповів. Зокрема він заявив, що не шив форму для терористів і не має підприємств, які цим займаються. На запитання, скільки часу він перебував у «ДНР», чоловік не відповів, лише зауважив, що це не заборонено.

Однак запевнення підозрюваного про непричетність до підприємства видаються дещо дивними, коли його адвокат намагається довести, що воно сплачувало податки в Україну. До того ж, сайт «Діловий Донбас» пише, що саме Олексій Малкін є директором ТОВ «ТК-Ріелінвест». Так, 27 липня представники відділу легкої та харчової промисловості так званого міністерства промисловості і торгівлі «ДНР» з робочим візитом відвідали це підприємство та зустрілися з його директором Олексієм Малкіним. У статті сказано, що підприємство працює на ринку текстильної продукції, є одним з найбільших в «республіці» постачальників тканини і має власне швейне виробництво. Директор підприємства пообіцяв представникам «міністерства», що восени запрацює нова виробнича лінія, яка буде займатися випуском синтепону.

Тож зрозуміло, що заяви Олексія Малкіна про непричетність до фірми «Ріелінвест» – не більше, ніж намагання виправдатись. Дивно, що чоловік, який співпрацював із «ДНР», по-іншому уявляв собі відпочинок у Карпатах.

 

ПІД ТЕКСТ

Коли торг недоречний

Пам’ятаєте, як раніше всі активно бойкотували російські товари? Ще до Євромайдану, у серпні 2013 року, розпочалася всеукраїнська громадянська кампанія з бойкоту російських товарів. Вона виникла як реакція на російську блокаду товарів з України. А коли у 2014 році російські війська вторглися на територію нашої країни, почалася нова хвиля бойкоту.

По всій Україні у магазинах, кафе, супермаркетах, на автозаправках та в інших закладах активісти проводили флешмоби «Російське вбиває!». На цій хвилі покупці стали уважніше вчитуватися в етикетки, а деякі супермаркети взагалі відмовилися від російських товарів. Пройшов час, війна триває, але до неї, схоже, уже звикли. З магазинів зникають позначення російських товарів або ж про їх походження пишуть маленькими літерами, а покупці вже не так прискіпливо придивляються до штрих-кодів. Деякі ж просто виправдовуються тим, що ті чи інші російські товари, які їм потрібні, не входять до санкційного списку.

Наприклад, наприкінці 2017 року Івано-Франківський національний медичний університет закупив через систему «ProZorro» лінолеум з… Росії. Як так сталося? А дуже просто.

Як зазначено у тендерній документації, медуніверситет хотів придбати 663 кв. м лінолеуму напівкомерційного і готовий був заплатити за нього 128 тис. гривень. Участь в аукціоні взяли дві компанії: ТОВ «Епіцентр К» і ТзОВ «Науково-медичний термінал «Теофраст». Переможцем визнали останню фірму, бо вона запропонувала ціну на одну копійку (!) нижчу, ніж конкурент – 96 тис. 799,57 гривні.

Втім ТОВ «Епіцентр К» звернулося до тендерного комітету з проханням дискваліфікувати переможця через порушення у тендерній документації згідно з  вимогами Закону України «Про санкції». «Виробником товару, представленого переможцем аукціону, є ТОВ «ЮТЕКС РУ» (Росія, Володимирська область, м. Камешково), згідно з сертифікатами, які надав учасник. Вищезазначене суперечить вимогам тендерної документації», – йдеться у зверненні.

Проте медуніверситет не знайшов порушень у тендерній документації на тій підставі, що і переможець відкритих торгів, і виробник продукції в санкційному списку з 468 суб’єктів не перебувають, а лінолеуму напівкомерційного немає в переліку понад 50-ти товарних позицій, які Кабмін заборонив ввозити з РФ в Україну. Тож уже 9 листопада 2017 р. ректор ІФНМУ Микола Рожко підписав договір на закупівлю лінолеуму з Росії.

 

Наталя ДЕРКЕВИЧ