Гірські дороги завжди були непідйомним тягарем як для місцевих, так і для державного бюджетів. А приватним структурам охоту будувати автошляхи відбиває вітчизняне законодавство. Але якщо дуже-дуже хочеться, то можна. Правда, самого бажання і грошей не достатньо, потрібно, щоб приватнику всебічну підтримку організувала влада: від керівництва облдержадміністрації і регіональних управлінь різних комітетів до сільських рад. А от для цього на Прикарпатті треба бути не просто приватником, а ПРИВАТом.

Компанія з орбіти фінансово-промислової групи ПриватБанку ТОВ «Скорзонера», власник відомого гірськолижного курорту «Буковель», що в Поляниці на Яремчанщині, збирається збудувати до курорту дві додаткові дороги. Одна з них має сполучити «Буковель» із містом Яремче, зачепивши невеликий відрізок державного заповідника «Горгани». Втім, цей шлях наразі пролягає тільки на ескізах і далі планів ще не вийшов. Інша дорога, будівництво якої почалося минулої осені і вже близьке до завершення, починається з Яблунецького перевалу, проходить через землі лісового фонду та… людські городи.

 

Масштабні дорожні проекти «Буковеля» громадськість зустріла неоднозначно: екологи оцінюють можливі наслідки для карпатської екосистеми, влада говорить про розвиток туризму, її підтримує частина політиків, бізнес, представники лісового господарства, натомість опозиційний табір галасує про дерибан лісових земель. Звичайні горяни тим часом затято торгуються з «Скорзонерою» за свої ділянки, якими пройде шлях на курорт, або ж просто щиро тішаться, що у їхні забуті Богом «горби» нарешті прокладуть якісну дорогу.

Сира пропозиція

У природному заповіднику «Горгани» з післявоєнних часів збереглася вузькоколійка та лісова дорога, яку, за словами працівників заповідника, зараз ніхто не експлуатує. Нещодавно обласна влада виступила з ініціативою реконструювати дорогу. Обґрунтували це суспільною необхідністю. Опоненти ж проекту стверджують, що реконструкція дороги у заповіднику погано узгоджується із природоохоронним законодавством і йдеться не стільки про потреби суспільства, скільки про інтереси приватних структур.

Декілька місяців тому начальник обласного Держкомзему Юрій Добровольський звернувся до науково-технічної ради (НТР) заповідника «Горгани» із пропозицією розглянути питання щодо реконструкції лісової дороги протяжністю 2700 м, яка проходить через заповідник. За задумом, цей шматок лісового шляху мав би стати частиною дороги, яка з’єднала б місто Яремче, ГК «Буковель» та село Бистриця.

Невдовзі після засідання НТР директор заповідника Василь Кисляк позбувся посади. Своє звільнення він пов’язує саме із цією дорогою, мовляв, став комусь на заваді. «На засіданні НТР ми розглянули це питання, і виявилося, що воно дуже сире, виникло багато запитань. А після цього почалися перевірки і догани, – розповідає Кисляк. – Зараз у мене така дурна ситуація. З одного боку, можна почати війну, що я успішно роблю: залучаю громадськість, пресу. А з іншого – то абсолютно невигідно. Бо вони починають давити не на мене, а на колектив».

Проте директор Державної служби заповідної справи Петро Гриник запевняє, що звільнення Кисляка з ідеєю будівництва дороги не пов’язане. «Директор повинен бути ініціативним, прекрасним організатором. Ні того, ні того немає. А казати, що його звільнили за дорогу, – це смішно. Директор не може давати дозвіл на дорогу. Є НТР, яка вирішує ці питання, є Міністерство охорони навколишнього середовища», – каже він.

У грудні 2009 року на засіданні НТР природного заповідника «Горгани» справді розглянули питання «Про реконструкцію існуючої автомобільної дороги в природному заповіднику «Горгани» протяжністю 2700м в урочищі «Новобудова». Хоча у заповіднику цей шлях має статус лісової дороги протипожежного значення. На засіданні говорили про те, що дорога у перспективі будуватиметься за спонсорські кошти, але ім’я інвестора називати уникали. За словами Кисляка, дорога мала з’єднати місто Яремче із гірськолижним курортом «Буковель», а отже, інвестором, за його словами, буде ТОВ «Скорзонера».

Юрій Добровольський зауважує, що ідея реконструкції дороги обговорюється у облдержадміністрації, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування Надвірнянського району і Яремчанської міської ради вже декілька років і пріоритетом є не сполучення Яремче із «Буковелем», як припускають деякі ЗМІ. «Буковель» у разі відсутності цієї короткої дороги, за великим рахунком, нічого не втратить. Є існуюча дорога, через рік, можливо, з’явиться ще одна з боку Яблунецького перевалу. Я вважаю, що потреба в даній дорозі має набагато ширший контекст з визначальною соціальною складовою. Хоча не заперечую, що в перспективі запланована дорога розвантажить шлях до рекреаційної інфраструктури курорту», – каже він.

За словами Юрія Добровольського, ця дорога перш за все сприятиме розвитку рекреаційної інфраструктури на території депресивних сіл Зелена, Черник, Максимець та Бистриця Надвірнянського району. «Вона мала би з’єднати коротким відрізком всього 20 км ці населенні пункти з рекреаційною частиною Яремчанської міської ради».

Він вважає, що автомобільна дорога підвищить популярність природного заповідника серед потенційних відпочивальників, студентства, науковців.

Крім того, з Надвірнянського кар’єру державні та приватні підприємства і громадяни беруть сипучі матеріали на будівництво житла, ремонт доріг та інших об’єктів. «Взяти машину каменю звідси і доставити у Яремче, Ворохту Яблуницю – це відстань орієнтовно 80 км. Тобто витрати на паливно-мастильні матеріали, допоки транспорт добереться до згаданих районів, стає вдвічі вищою, аніж вартість самих сипучих, а інших кар’єрів поблизу нема. Ця дорога зменшила б у два рази відстань до сировинної бази навіть на будівництво чи ремонт тих же автомобільних доріг, мостів тощо», – пояснює Юрій Добровольський.

Також, за його словами, ця дорога суттєво покращить протипожежну безпеку на території заповідника та прилеглих лісогосподарських підприємствах. Сьогодні до заповідника з боку Довбушанського лісництва Надвірнянського лісгоспу проїхати пожежникам неможливо. «Якби у цьому місці спалахнув ліс, – показує Добровольський на топографічній карті «Горган», – наші пожежники тільки споглядали б, бо подолати 22 км бездоріжжя пожежній спецтехніці не під силу».

Дороги не будуємо?

Звільнений Василь Кисляк погоджується в принципі, що дорогу будувати необхідно, але не треба це робити «викручуванням рук». Посилаючись на ст. 16 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», він пояснює, що будівництво такого шляху суперечить законодавству. «На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об’єкти», – йдеться у законі. Серед головних чинників і будівництво шляхів та пересування механічних транспортних засобів (правда, є ремарка «за винятком шляхів загального користування»).

Щодо законності будівництва дороги Юрій Добровольський каже: «Я чітко розумію, що є положення про природний заповідник «Горгани», відповідно до якого можливість будівництва нової чи відновлення наявної автодороги через його територію суперечить цьому положенню. Але тим не менше в ряді країн Європи, особливо в гірських районах, де технічно неможливо, зважаючи на складність рельєфу, прокласти автошлях в іншому місці, є автомобільні дороги, що перетинають природо-заповідні території. На цих відрізках існують відповідні обмеження щодо зупинки транспорту, швидкості руху і т .д., а також огородження по периметру з влаштованими місцями проходу диких тварин. Навіть у нас у Львівській, Тернопільській, Дніпропетровській областях та Криму є діючі автошляхи обласного та місцевого значення, що перетинають природні заповідники».

Він наголошує, що наразі не йдеться про будівництво нового шляху вже завтра, мова йде про обговорення самої можливості провести реконструкцію існуючої дороги, яка перетинає заповідник на відрізку 2,7 км. «На засіданні науково-технічної ради заповідника про це було заявлено відкрито, і науковцями не сказано остаточне «ні». Члени науково-технічної ради висловили низку зауважень до розробленого проекту ОВНС (оцінки впливу на навколишнє середовище), які закріплені протоколом. Більше того, стосовно напрацьованих зауважень після засідання науково-технічної ради пан Василь зі мною спілкувався. Я сказав, що зауваження слушні і ми будемо рекомендувати виконавцю робіт дотримуватися їх. Якщо буде принципово негативна відповідь з Міністерства екології чи науково-технічної ради заповідника, то, звичайно, дорогу не будуватимуть», – запевняє головний земельник області. Наразі дорожнє питання вирішили доопрацювати і відклали на наступне засідання НТР.

Серед зауважень науковців, які згадує Юрій Добровольський, – рекомендація розробити проект впливу дороги на флору і фауну заповідника, вивчити питання щодо кількості екокоридорів для міграції тварин, напрацювати пропозиції взаємодії цієї автомагістралі з самим природо-заповідником, до прикладу, зробити її платною в частині того заповідника. Учасники НТР також обговорили можливість розширення заповідника, щоб компенсувати відведену під дорогу площу.

Втім, попри ці зауваження і дискусії, Василь Кисляк припускає, що реконструкція дороги у «Горганах» може початися, як тільки зійде сніг. Начальник обласної екологічної інспекції Ігор Яківчук радить з висновками не поспішати: «Дорога планується на рівні розмов. Я думаю, що вона буде з’єднувати Яремче із курортом «Буковель». Яка фірма буде виконавцем, сказати не можу. Але проектна сторона, на мій погляд, – це курорт «Буковель».

Головний винуватець палких суперечок, директор гірськолижного курорту «Буковель» Олександр Шевченко на прохання прокоментувати ситуацію обмежився фразою: «Ми дороги через заповідники не будуємо». І вимкнув телефон.

На курорт городами

Поки проект дороги через «Горгани» залишається на рівні дискусій, будівництво шляху з Яблуниці до «Буковеля» активно ведеться вже півроку. Кволий інтерес прокуратури будівничих не зупинив. Що вже казати про спротив місцевих мешканців?

В Яблуниці виявилося багато невдоволених затією «Буковеля» – з різних причин: у когось спілкування з представниками курорту закінчилося, скажімо так, стресом, інші – не згодні з ціною, за якою їм пропонували продати ділянки під будівництво дороги.

«Згорів би той Буковель! – каже одна із мешканок села. – Коли проводили туди світло, сказали, що на наших землях стоятимуть стовпи. За місце під кожен стовп давали по 500 гривень. Але, як заїхала техніка, розрили присадибу, люди почали вимагати доплати. Коли я підняла бучу, прийшли три молодики і так зі мною поговорили, що я не захотіла ні доплати, ні землі, ні жити». Жінка каже, що і про будівництво дороги з людьми домовлялися в такий самий спосіб.

Втім, найчастіше горяни з Яблуниці нарікають на низьку ціну за їхні землі. Приклад Поляниці, де за 1 ар можна отримати 10-12 тис. дол., не дає спокою яблуницьким ґаздам. Їм, кажуть, більше 500 дол. не пропонують. З іншого боку, поява дороги «Яблуницький перевал – «Буковель», без сумніву, значно підвищить ціни на сільські землі, стане серйозним стимулом для розвитку туристичного бізнесу в селі. Але аргументи про перспективу залишаються здебільшого не почутими: горяни, яким кожна копійка дається важкою працею, прагнуть отримати все і одразу.

За словами жителів села, будівництво дороги розпочалося у вересні минулого року. Вирубали трохи лісу і прорили шлях. Люди гадали, що така дорога і буде – звичайна лісова. Та вже протягом тижня до села завезли багато техніки, почали активно вирубувати ліс і прокладати широку дорогу. Працювали цілодобово – у декілька змін. Розповідають, що найкращі дерева з вирубаного лісу кудись забрали, а рештки запропонували людям забирати собі. Не пошкодували і людських городів, які стали на перепоні. Тому селяни розлютилися не жарт.

Заспокоювати бунтівників приїхав начальник земельного управління Юрій Добровольський, заручившись підтримкою священика місцевої православної церкви. Незадоволені мешканці Яблуниці зібралися на подвір’ї одного з потерпілих ґаздів – Руслана Веприка. Юрій Добровольський з роллю переговірника й миротворця, очевидно, впорався. Сьогодні Веприк, через город якого пройшла дорога, каже, що йому натомість пообіцяли земельну ділянку, тож великих претензій до будівництва він вже не має. Хоча досі не знає, де і скільки землі йому компенсують.

Інші мешканці, ділянки яких зачепила дорога, на цю тему спілкуються неохоче. Кажуть, що проблеми є, цілу осінь воювали, але зараз будівництво припинилося, а земельні втрати їм якось обіцяють відшкодувати. Ті ж селяни, що живуть далеко від центру Яблуниці, «в горбах», справді щиро радіють будівництву і, кажуть, навіть безоплатно готові поділитися землею. До цього про таке благо, як добра дорога до своїх хатин, вони й не мріяли.

Аукціон покаже, якщо відбудеться

Дорогу «Яблунецькй перевал – с.Поляниця» довжиною 8,5 кілометрів будують одразу з двох кінців. З боку Поляниці шлях довжиною приблизно два кілометри проходить на території, що належить самій «Скорзонері». А від Яблуниці будує Ворохтянський держлісгосп.

Доцільність будівництва обґрунтовують кількома причинами. Перш за все, новий шлях вдвічі зменшить навантаження на основну трасу до «Буковеля» через село Поляниця. А також дасть поштовх для розвитку віддаленій від центру села частині Яблуниці.

За словами Юрія Добровольського, у фірми «Скорзонера» з Ворохтянським держлісгоспом є договір на спільне використання лісової дороги, яку вони спільно зробили для того, аби в одних був доступ до важкодоступних лісосік, а інші могли її використовувати як для власних технічних потреб, так і для рекреації.

Попри те, що будівництво дороги активно розпочалося у вересні 2009 року, проект відведення на будівництво лісової дороги ще не затверджений. У грудні голова обласної адміністрації Микола Палійчук підписав кілька десятків розпоряджень, якими погоджено місце розташування земельних ділянок загальною площею понад 34 га, та надав дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо їх вилучення із земель лісового фонду.

На думку фахівців із земельного законодавства, з якими консультувалася редакція, ці документи виглядають сумнівно. Зокрема, у розпорядженнях не зазначено, якій саме юридичній особі погоджено місце розташування земельних ділянок та надано дозволи на розроблення проектів землеустрою, не зазначено класифікацію автомобільної дороги тощо. Крім того, будівництвом дороги наразі зацікавилися правоохоронні органи. «За дорученням Яремчанської прокуратури проводимо перевірку цього об’єкта. Ми зібрали документи, лісорубні квитки. Коли зійде сніг, виїдемо на місце», – розповідає керівник обласної екологічної інспекції Ігор Яківчук.

Натомість Юрій Добровольський пояснює, що за рішеннями сільських рад та розпорядженням ОДА, завершується підготовка знеособлених проектів землеустрою на відведення земельних ділянок з метою проведення аукціону. «Є рішення, є генеральні плани Яблуниці і Поляниці, є містобудівні обґрунтування, які передбачають будівництво цієї дороги », – стверджує Добровольський.

Що стосується приватизованих громадських земель, через які проходить дорога, то збитки її власникам компенсують після проведення аукціону з продажу права оренди на згадані ділянки. «Той, хто виграє аукціон, буде домовлятися з громадянами», – каже Добровольський. До речі, лісовтрати та збитки стануть додатковим навантаженням до стартової ціни аукціону.

Схоже, «рогатки» вітчизняного законодавства «Скорзонера» і влада області обійшли за досить вибагливою, але, в принципі, «білою» схемою. Так, наразі будується дорога зі статусом звичайної лісової, на що держлісгосп має законні повноваження. Паралельно у посиленому режимі готується документація під продаж права оренди на ділянки поза межами Яблуниці, якими пройде дорога. Якщо вилучити землі з лісового фонду вдасться – аукціон відбудеться. Переможець його вже очевидний – «Скорзонера», хто ж у ній насправді зацікавлений настільки, щоб оплачувати чималу оренду? Цілком можливо, що де юре дорога залишиться зі статусом лісової, але де факто можна не сумніватися, що її доведуть до пуття: вкриють асфальтом, захистять підпірними стінками й дамбами. За кошт «Скорзонери», звичайно, оскільки в бюджеті облавтодору таких грошей немає. Зрештою, саме така ситуація з діючою сьогодні дорогою до Поляниці. Переможець аукціону відшкодує збитки і лісовтрати, які можуть сягнути 2-2,5 млн. грн. Левову частку з них – 60% – отримають сільські ради, решта потрапить до бюджетів Яремче й області.

В обласному управлінні лісового господарства ані в законності, ні в доцільності будівництва не сумніваються. «Процедура все одно пройде до кінця, згідно із законодавством. Коли землю вилучать, дорога стане автомобільною загального значення. На жаль, в Україні недосконалі процедури і норми, вони не стільки сприяють будівництву, скільки заважають… Ви бачили дорогу на «Буковель» в час-пік? Не вертольотом же туристів у Поляницю доставляти? – кажуть лісівники і додають: – Життя не таке просте, як може видатися. Не можна думати, що все те, що «Скорзонера» і Коломойський – це зло». З цим важко не погодитися, та, з іншого боку, важко втриматися і від питання, чи мобілізувалася б так наша влада від губернатора до рядового сільського голови, якби йшлося не про бізнес-проекти групи Приват і її лідера, мільярдера Ігоря Коломойського? Відповідь залишаємо на розсуд читачів.

Крім того, аукціон, а отже, відшкодування, збитки, компенсації – це оптимістичний сценарій. Якщо ж вилучення ділянок не відбудеться, хто і як відшкодує втрати бодай звичайним селянам, не зрозуміло.

Незважаючи на всі конфлікти, будівництво дороги до курорту активно обговорюється навіть на інтернет-форумі «Буковеля». Туристи тішаться, що до витягів можна буде швидше добратися, а не вистоювати годинами у заторах. І їм байдуже, законно це чи незаконно, скільки вирубають лісу, а тим більше, хто і коли компенсує людям збитки.

Марія ГАВРИЛЮК