Режисер: Рідлі Скотт

Після перегляду цього фільму мені в голові крутяться всякі афоризми про простоту. Простота – запорука успіху. Все геніальне просте. Будь простішим, і до тебе люди потягнуться. Свята простота. І навіть Ганнібал Лектер, повчаючи свою норовливу ученицю Клариссу Старлінг, казав, що простота – основний філософський принцип. Ну що ж, режисер Рідлі Скотт, знімаючи «Гарний рік», вирішив прислухатися до цих перлів народної мудрості і зняв максимально простий фільм. З тієї категорії ліричних фільмів, що знімаються для душі, і останнє, що в них потрібно, – це несподівані повороти сюжету. Вже на п’ятнадцятій хвилині стає ясно, чим все закінчиться. Але… хіба це так погано?

Навіть якби мені запропонували «Порш Кайен» як приз і сто спроб на те, щоб вгадати режисера «Гарного року», приз все одно залишився б в організаторів. «Гарний рік» настільки нетиповий на тлі решти фільмів цього режисера, що навіть не віриться, що він з ними якось пов’язаний. Лірична комедія від автора «Чужого», «Гладіатора», «Чорного яструба» і «Ганнібала»? Як мінімум, цікаво! Проте фільм реально приємний. І це ще раз доводить, що добрий режисер не обмежений умовностями жанру.

«Гарний рік» чудово знятий. За всіма аспектами – відмінно. Фільм не затягнутий,  у ньому немає перекосу ні в бік лірики, ні в бік комедії, він не витискає сльозу і дуже обережно грається з характерами персонажів. У цьому плані фільм дуже нагадав мені «Стильну штучку» з Різ Уізерспун або «Спокусника» від Тіля Швайгера – і там, і там є історія про те, як людина, яка втратила себе, починає нове життя і приходить до усвідомлення простих життєвих цінностей.

«Гарний рік» знятий з любов’ю. Поняття не маю, де саме живе режисер Рідлі Скотт, але зовсім не здивуюся, якщо у Франції – там, де й знімався фільм. Пейзажі сонної французької провінції зняті дуже соковито, привабливо і з великою теплотою. Хочеться просто зараз все кинути і поїхати у Прованс, вирощувати виноград, пити вино, слухати джаз, кадрити симпатичних офіціанток у місцевому кафе і дивитися чорно-білі комедії в кінотеатрі під відкритим небом.

Вибір актора на головну роль досить незвичайний. Як не крути, Рассел Кроу виглядає типовим героєм бойовиків і трилерів. І якщо в «Гладіаторі» або «Секретах Лос-Анджелеса» його типаж показував ККД, близький до ста відсотків, то щодо «Гарного року» цього не скажеш. Але Кроу молодець. Він виглядає органічно як у ролі зубастого і цинічного трейдера-фінансиста, так і в образі романтичного героя. Він старався, і це видно. Не менш вдалий вибір і виконавиці головної жіночої ролі. Хоча Маріон Котійяр – одна з моїх улюблених актрис, так що тут я упереджений. Темпераментна красуня, і цим все сказано.

В цілому, мені фільм сподобався. «Гарний рік» – симпатичне кіно для підняття настрою, і просто ідеальний вибір для перегляду з коханою дівчиною. Фільм дуже світлий і життєствердний, і мало знайдеться на світі людей, яким він не сподобається. Втім, я зовсім не згадував про недоліки, які безпосередньо випливають із його загальної простоти. «Гарний рік» абсолютно одноразовий і не дає глядачеві нічого нового. Проте ніхто й не ставив перед собою такого завдання. У всьому решта – добре кіно з добрими акторами від доброго режисера. Більше додати нічого.

ФЕЛІНСЬКИЙ