Днями

БАБУСЯ

Бабуся мого знайомого – ровесниця революції 1917 року. Розум у неї дуже ясний, а ось тіло хворіє й іноді щось відмовляє. Ходить до неї лікар, який старається не нашкодити. А вона йому скаржиться то на те, то на се. І одного разу лікар каже: «Та у вас хоч з головою все гаразд, а у мене є ще пацієнт, якому 101 рік, то він вимагає з помпою відзначити цю дату і запросити всіх однокласників».

Якось

БЛОНДИНКА

Їдемо з товаришем по службі. Їдемо, говоримо про щось своє. Тут товариш, а він за кермом, вголос зауважує, що ззаду нас прилаштувалася класна дівчина. Стоїмо на світлофорі, дивлюся, справді, позаду нас золотистий дамомобіль системи «Getz». Декілька світлофорів вона за нами так і висіла, і тут бааах! – дамомобіль у нас в кормі. Неглибоко, але неприємно.

Перша реакція водія:

– Бл… . Як же шкода! Навіть підарасом не обізвеш!

Друга реакція водія (виліз з машини і солодким голосом до переляканої дівчини):

– Я завжди мріяв, щоб така дівчина, як Ви, дала мені під зад. Але думав, що це набагато приємніше…

Колись

ПАСІЧНА

У газель ввіходить захекана бабуська і запитує:

– Я до Пасічної доїду?

Водій, окинувши боже створіння чуйним поглядом з голови до ніг, замислено:

– Та хто Вас знає…

І взагалі…

Одна європейка із захватом розглядає намисто жінки вождя.

– З чого воно зроблено? – запитала вона.

– Із зубів крокодила, – відповіли їй.

– Ага, зрозуміло. Для вас це така ж цінність, як для нас перли.

– Не зовсім. Будь-хто може відкрити мушлю.