Днями

Чоловік

Знайомий розповів.

– Ми з 4-річним сином їхали у тролейбусі, коли він, переїжджаючи перехрестя, раптом зупинився. Річ у тому, що на перехрестях при перетині тролейбусних і трамвайних проводів, щоб уникнути короткого замикання, існує спеціальна ділянка, на яку не подається напруга. Не знаю, як зараз, а раніше, якщо тролейбус зупинявся в цій «мертвій зоні», то необхідно було докласти зусилля зовні, щоб він знову міг припасти до життєдайного джерела електроенергії. Як безоплатну допоміжну рушійну силу водій зазвичай використовував пасажирів. Так і цього разу – пролунав заклик: «Чоловіки, вийдіть, будь ласка, і допоможіть штовхнути тролейбус». Чоловіки почали підніматися зі своїх місць і йти до виходу. Я зрозумів, що другого такого шансу може й не бути: «Синку! Це нас з тобою кличуть. Пішли штовхати». Коли 4-річний малий прилаштувався біля заднього бампера, чоловіки не могли стримати посмішок, але треба віддати їм належне – йому виділили місце і ніхто малюка не шугонув. «Раз, два – взяли!» Тролейбус з нашою допомогою рушив з місця і повернувся у вир дорожнього життя. Всю дорогу до нашої зупинки малий крутив головою, з гордістю і зверхньо поглядаючи на жінок, які їхали в тролейбусі.

Якось

Греція

Один викладач філософії з Київського університету приїхав до Греції. Ходив собі вулицями і слухав грецьку мову, і думав теж повимахуватись і щось сказати, тому що в університеті вчив і читав по-давньогрецькому. Тож він заходить у бар, підходить до стійки, замовляє пиво і, посміхаючись, каже всім мовою Гомера і Софокла з їхнім Евріпідом, тобто по-давньогрецькому: «Як справи, братики?» А народ повертається так повільно до нього і встає зі своїх табуреток. Його беруть за шкірку, мало не дають в табло і викидають геть з бару. І він спочатку не міг зрозуміти, що за фігня і чому його мало не побили. А виявляється, коли в Греції був переворот у 1967-му, чорні полковники, які його влаштували, фашисти, вирішили зробити в країні Great Again і відродити Велику Грецію. І вони скасували колишню грецьку мову і ввели назад класичну давньогрецьку. І всіх насильно змусили його її вчити. А простий народ нічого не розумів і був страшенно лютий на цих полковників-ідіотів. Тому, коли хтось починав у Греції говорити по-давньогрецькому, у місцевого населення відразу псувався настрій і легко можна було отримати по пиці. Звідси такий висновок: якщо ти дофіга розумний, то сиди собі тихо і не вимахуйся.

І взагалі…

Молодий чернець прийняв постриг, і в монастирі його першим завданням було допомагати іншим монахам переписувати від руки церковні уложення, псалми, закони і т.п. Попрацювавши так тиждень, наш чернець звернув увагу, що всі ченці переписують ці матеріали з попередньої копії, а не з оригіналу. Вражений цим фактом, він висловив своє здивування настоятелю: «Падре, адже якщо хтось припустився помилки в першій копії, вона ж буде повторюватися вічно, і її ніяк не виправити, бо нема з чим порівняти!» «Хм, сину мій, – відповів отець-настоятель, – взагалі-то ми так робили століттями… Але, в принципі, в твоїх міркуваннях є зерно істини!». І з цими словами він спустився в підземелля, де у величезних скринях зберігалися «першоджерела», які століттями не відкривалися. І пропав. Коли минула майже доба з часу його перебування там, стурбований монах спустився в те ж підземелля на пошуки святого отця. Він знайшов його відразу – той сидів перед величезним розкритим томом з телячої шкіри, бився головою об гостре каміння і щось незрозуміле бурмотів. По його брудному обличчі текла кров, волосся скуйовдилось, і погляд був божевільним. «Що з вами, отче? – скрикнув вражений юнак. – Що трапилося?!» «Celebrate, – простогнав отець-настоятель, – слово було «c-e-l-e-b-r-a-t-e!», а не «celibate»!»