Днями

КОРОБКА

Приятель розповів:

«Я працюю менеджером у магазині побутової техніки. Одного разу я послав замовлення виробникові на товар під кодовим номером 669. Коли замовлення прибуло, виявилось, що замість комплекту № 669 прислали набір № 699. Я відправив замовлення назад разом з гнівним супровідним листом. Через декілька днів прийшла та ж сама коробка з написом – лише два слова: “Переверніть коробку”.

Якось

КІТ

Увечері знайомий вийшов на балкон покурити. Далі з його слів:

«Стою. Курю. Бачу, карнизом крадеться сусідський кіт – явно, щоб розорити гороб’яче гніздо.

Я причаївся і як заволаю: “Ану брись звідси! Що ти тут, заразюко, робиш?!”.

У ту ж мить з місця схопилася бабця, яка зривала якесь насіння з квіток під балконом. Хлопчина, що пив пиво на трубі, зсунувся з неї і – навтьоки. Дівчина, яка чіпляла оголошення на під’їзді, миттєво злиняла!

Тільки кіт продовжував поволі крастися…»

Колись

ІНДІЄЦЬ

Коли в 1960-х рр. НАСА готувала астронавтів для польоту на Місяць, деякі тренування проводилися в пустелях Арізони на територіях резервації індійців племені навахо. Одного разу, старий індієць з сином пасли овець і наткнулися на одну таку команду. Старий, який володів тільки мовою племені навахо, запитав через сина, який розмовляв англійською: “Чим займаються ці люди у великих білих костюмах?” Один із членів супроводжувальної команди відповів йому, що вони практикуються для польоту на Місяць. Старий запитав, чи може він послати з ними на Місяць вістку. Співробітники НАСА учули хорошу рекламу і швидко погодилися. Вони дали старому магнітофон, і той записав коротке повідомлення мовою навахо.

Син відмовився перекласти його англійською. Пізніше представники НАСА дали послухати повідомлення іншим індійцям навахо. Вони всі посміялися, але жоден з них не захотів перекладати послання старого англійською, посилаючись на трудність перекладу.

Нарешті представники НАСА звернулися до відомого професора-лінгвіста, фахівця з індіанських мов. Той послухав повідомлення, засміявся і переклав: “Місячні брати, стежите за цими людьми дуже уважно – вони прийшли відібрати ваші землі!!!”…

І взагалі…

Проїздив одного разу падишах повз сад і побачив за огорожею старого, що садив персикове дерево.

– Агов, старий, – звернувся падишах до садівника, – твоє життя хилиться до заходу, ти вже не дочекаєшся плодів з цього дерева, то для чого ж твої турботи?.. Ну, знаю, знаю, ти скажеш: «Предки наші трудилися для нас, а ми повинні трудитися для нащадків». Але відповідай, чи є сенс думати про минуле, яке пішло в тьму, і про майбутнє, яке ще не вийшло з пітьми? Адже тільки сьогодення належить нам.

– Чи тобі, володареві, зрозуміти садівника! – відповідав старий. – Ти не хочеш згадувати минуле – отже, воно у тебе таке, що краще б його зовсім не було. Ти не хочеш думати про майбутнє – отже, ти його боїшся. Тому не заздрю я твоєму сьогоденню!