«Сьогодні на своїй сторінці у Фейсбуці міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків зізнався, що доручив освятити місце проведення міжнародного фестивалю PORTO FRANKO.

«Після вчорашнього виступу в палаці Потоцького доручив В.Гайдару освятити місце проведення заходів! Організатори, а це Благодійний фонд Шевченка, гарантували дотримання моральних норм і християнських цінностей! Ми, звісно, за проведення заходів, але не таких!

Порадьте, як діяти в таких обставинах, зважаючи на звинувачення в політичному переслідуванні організаторів???» – написав Руслан Марцінків».

(pravda.if.ua, 15 червня 2018 року)

У рік 7 526 [2018]. Скверна велика того року вчинилася в городі галицькому, [аж] хрести тверезості, аки у лузі червона калина, сумно похилилися [на середині міста], а ліфти освячені позависали між землею і небом, аки душі [свободні] та благочестиві посеред духів злоби політичної та піднебесної, і чудище повітряне на вигоні [футбольному] загуділо з бубнами та перегудами бісівськими та [порто-франківськими].

І захиталися норми, правила та устої [моральні], аки опори металеві над річкою бистрою незбудованого [досі] моста пасічнянсько-калинового з кошторисом вельми секретним, і позападали, аки плитка на тротуарах, цінності [християнські], і повсихали джерела віри, аки галузки липові та шувар на другий день зелених свят, і покришилися канони [праведності], аки стіни пам’яток архітектурних у городі галицькому.

Та уздрів якось лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько [Мер] Без Шкарпетки зі своїх хоромів білих посеред ночі темної у руїнах палацу давнього світло [істини] та благословення, яке несли з собою два ченці-хамермани дволикі, [двоязичні] та вельми безвірусні. Прийшли ж вони до города галицького в одежі [прабатьків наших] Адама у шкарпетці [фіговій] і Єви бородатої, аки Миколай Чудотворець, і славословили вони мера київського при цьому та [гімни] всілякі інші творили.

Були ж у великій скруті сі іноки та паломники праведні та [бідність] велику терпіли, навіть одежу собі одну одразу на двох купували, тільки другому [хамерману] затісною шкарпетка була, тому тільки образами [священними] він підперезувався. Але зійшовся тоді весь люд [нічний] із города галицького до ченців-хамерманів, і тішився ними, аки яйцями та булками [великодніми], і відкрилися небеса над палацом давнім, аки провадження кримінальне за страшне [хуліганство].

Благословив тоді місце, де стояли ченці-хамермани, словом своїм [мудрим] лицар свободний Руслан-Марципан та закликав [до себе] старого будівничого Влодка на прозвисько Дем’янолазький, якого за провини якісь [небоскрьобні] за палацом давнім наглядати приставив. І наказав він йому освятити [його],  і ходив Влодко попід мурами палацовими та щедро кропив, чим йому бог дав, [без шкарпетки].

Піднявся ж від кроплення того піар густий та солодкий, аки дим над горами після [щедрого] дощу літнього. І так само щедро за нього розплатилися срібняками [порто-франківськими] із лицарем свободним Русланом-Марципаном, і обіцяли [йому] ченці-хамермани наступного разу співати не тільки про мера [київського] пісню славетну.

НОРВАКС