Днями на Прикарпатті під час сплаву по річці Черемош загинув турист із Черкащини. Екстремальні розваги, як-от рафтинг, парашутизм, спортивний туризм та інші, набувають все більшої популярності. Відтак і охочих надавати такі послуги збільшується. Але якість, а тим паче безпеку при цьому не гарантують…

30 червня у Верховинському районі поблизу Красника під час сплаву Черемошем перекинувся човен, втопився 26-річний чоловік. Повідомлення про цей фатальний випадок надійшло в Івано-Франківське обласне управління ДСНС того ж дня о 15-ій годині. Ще до прибуття гірських рятувальників з Верховини місцеві мешканці витягнули тіло на берег. Як стало відомо, рафтинг здійснювала група з шести осіб та інструктор.

Про ще один такий випадок є згадка у ЗМІ 1 травня цього року: під час сплаву річкою Прут загинув поляк. Тоді група з 26-ти громадян Польщі спускалася на байдарках від селища Делятин, і поблизу Олешкова Снятинського району в човен, де перебували двоє чоловіків, влучила блискавка. Спуск зупинили та викликали рятувальників. Одному з чоловіків вдалося врятуватися, а тіло другого витягнули водолази.

Легкий заробіток

Рафтинг – це екстремальний спорт, який не потребує довготривалої підготовки, особливих вмінь чи навиків. Погода також не є перешкодою: під час дощу рівень води в річці підіймається, сплав у таких умовах ще цікавіший. Пропозицій скористатися такими послугами багато. Організовують рафтинг на Дністрі, Черемоші, Пруті. Ціна залежить від відстані.

Ліцензій на організацію сплавів як таких немає, пояснює ситуацію директор КП «Дністровський регіональний ландшафтний парк імені Сергія Дідича» Михайло Ковтун. Але є кваліфіковані інструктори, які мають досвід сплавів на різних річках та документи від Федерації спортивного туризму України про проходження різних категорій маршрутів. Якщо говорити про Черемош, то є лише кілька людей, які мають сертифікати, проходили навчання і мають право супроводжувати групи. Інші ж спокушаються на легкий заробіток, який не потребує значного капіталовкладення і особливих навиків.

Михайло Ковтун вважає, що випадок у Краснику – це нехтування елементарними правилами техніки безпеки. З досвіду він знає, що деякі інструктори дозволяли собі плавати без жилетів, касок чи іншого спорядження.

«На Черемоші мала б бути така собі коаліція, щоб досвідчені підтягували новачків. На жаль, цього немає. Ми плануємо створити асоціацію, можливо, це буде юридична особа в межах Дністровського парку. Це потрібно для того, щоб робити брендування Дністра, рекламу, популяризацію сплавів, водночас і навчання та підготовку фахівців, адже безпека має бути на першому місці», – зауважує керівник.

Рафтинг в Україні набрав обертів на початку 2000-х років. Тоді цим займалися відповідальні люди, які дбали про безпеку, любили такий відпочинок, жили ним, розповідає інструктор з рафтингу, рафт-гід кемпінгу «Білий слон» Володимир Горон. Але з часом у процес втягнулися люди зі сторони. Це місцеві жителі Верховинського району, Ворохти та інших населених пунктів, тож кваліфікація гідів різко впала.

«Річки в Україні не є дуже складними, тож на статистику смертельних випадків це не вплинуло. Випадок у Краснику за останніх сім років другий, що закінчився смертю. В обох випадках сплав організовували «скороспілі» фірми», – коментує ситуацію інструктор.

Необхідна сертифікація

Проблемою в Україні є кваліфікація гідів. Вирішення її – це впровадження певних норм. Але коли в нашій державі щось вводять, бачать це однобоко, побоюється Володимир Горон.

«Часто це роблять люди, які не тямлять у справі, не розуміють нюансів. Тоді все залишається на тому ж рівні. Як це роблять у світі? Є Міжнародна федерація рафтингу (IRF) – це одна з провідних федерацій рафт-гідів, яка проводить відповідні курси, підготовки», – розповідає експерт.

В Україні сертифікованих гідів – до десяти осіб. Сертифікація IRF може стати цивілізованим виходом з ситуації, що зараз склалася. Хоча кінцевий споживач про рівень підготовки і сертифікації гіда навряд чи дізнається. Зрештою, ці речі можна з’ясувати прямими запитаннями або промоніторивши сайт чи сторінку в соцмережах того, хто організовує сплави. Якщо це люди, які організовують сплав по Черемошу і ніде більше не бували, то рівень безпеки низький. Паводок, вища вода – і складність річки зростає відразу на два класи.

«Якщо гіди сплавляють на річці другого класу, а на четвертому вони ніколи не були і не бачили, що це таке, то ймовірність аварійної ситуації сильно зростає», – пояснює Горон. Навіть якщо структура не має сертифікованих міжнародною асоціацією гідів, але видно, що її інструктори їздять на змагання, на Кавказ, Алтай тощо, це свідчить про високий рівень підготовки.

Варто також звертати увагу на спорядження. Гіди мають використовувати засоби безпеки: жилети, шоломи, аптечки, стропорізи та інші елементи, які допомагають врятувати людину на воді. Переворот човна може трапитися у всіх – як у професійного інструктора, так і в непрофесійного, важливо, як він зреагує на ситуацію.

«У квітні я здійснював сплав, водночас на річці була й інша група. «Гіди» були без шоломів, жилетів та інших засобів. Одна учасниця сплаву опинилася під водою, почала тонути, а організатори нижче порога споглядали за цією ситуацією. Я добрався до місця, витягнув її за ноги, відкачав туристку. Віддав її «гідам», паралельно сказавши кілька гарних слів. Така приблизно історія і в Україні. Багато фірм готують своїх гідів, водночас багато цим нехтують. Люди кілька разів сплавляються по Черемоші і вважають, що вони аси», – ділиться досвідом Володимир.

У «Білому слоні» система підготовки дуже серйозна. Гіди здають багато фізтестів, проходять медичні курси, беруть участь у змаганнях, виїжджають на складніші річки. Є хороше правило: гід на річці другого класу має мати досвід сплаву на річці третього класу, щоб він умів адекватно реагувати на непередбачувані ситуації. Важливо провести оцінку води, а щоб це зробити, треба бачити воду на різних річках.

Інструктор пояснює, що класів води є шість. Черемош – це річка другого класу, під час паводку клас її зростає. У 2008 році, наприклад, до четвертого. Прут – третього класу з елементами п’ятого. Дністер – річка першого класу, він простий і безпечний, хоча під час паводків також бувають різні ситуації.

Самовпевненість вбиває

Екстремальних розваг вистачає: банджі-джампінг, роуп-джампінг, гірські походи, лазертаг, парашутизм, планеризм та багато іншого. Парапланеризм розвинутий на території Дністровського каньйону. Літають тут професійні спортсмени, навчають літати лише сертифіковані інструктори, будь-хто самостійно навчитися літати не може.

Михайло Ковтун раніше організовував гірські походи, має чималий досвід, часто допомагає організовувати різноманітні екскурсії. Розповідає, що під час сходження один інструктор може супроводжувати від восьми до десяти осіб, щоб можна було контролювати ситуацію. На жаль, в Україні таке правило не завжди працює, один інструктор може вести і 50 туристів. Усе впирається в кошти.

«Деякі провідники вважають, що вони місцеві, все знають, а потім гублять людей. У горах, на річці, при активному відпочинку як туристів, так і інструкторів, які не є професійними, вбиває самовпевненість», – ділиться досвідом чоловік.

Іноді краще відмінити похід, якщо погодні умови несприятливі або рівень підготовки туристів бажає кращого. Михайло Ковтун до походів ставиться відповідально, завжди запитує у людей, чи є досвід сходжень, чи займаються спортом, чи є у них хронічні захворювання. У горах через зміну тиску та погодних умов проявляються такі захворювання, про які людина може й не знати, особливо серцево-судинні.

Без статистики

Скільки нещасних випадків трапляється під час екстремальних розваг, пан Ковтун сказати не може. Зрештою, інциденти трапляються скрізь, але аварій на дорогах значно більше. Попри все, людина має розумно і тверезо оцінити свої сили перед сплавом чи іншим видом екстремального відпочинку.

Директор ГО «Федерація рафтингу України» Олександр Баканичев про випадок у Краснику дізнався з новин. Подробиць не знає, тому й коментувати ситуацію не береться. Статистики щодо летальних випадків тут не ведуть. «Щоб такого не траплялося, сплавом повинні займатися професіонали, а не люди «з тротуару», які захотіли заробити 10 копійок», – зауважує він.

Точної статистики щодо кількості загиблих від екстремальних видів спорту не ведуть і в офіційних структурах. Водночас в ДСНС радять зареєструватися і отримати консультацію працівників гірської пошуково-рятувальної служби щодо обраного маршруту і можливого погіршення погодних умов. Варто також пам’ятати, що безпека в горах залежить від багатьох факторів, зокрема – належної підготовки, організованості, дисципліни, дотримання елементарних правил безпеки, відповідно підібраних одягу, взуття тощо, а також від знання місцевості та її природних перешкод. З собою краще мати накидку для захисту від дощу та снігу, вітрозахисний костюм, шапочку, вовняний светр, шкарпетки, сірники, аптечку. А ще неприпустимо виходити на маршрут за дуже несприятливих погодних умов.

Ірина ФЕДОЛЯК