Літопис Галицький

«В Івано-Франківську розпочали реконструкцію зали засідань виконавчого комітету. Про це міський голова Руслан Марцінків повідомив у мережі Фейсбук.

“Зала засідань виконавчого комітету, як на мене, відверто несла радянським духом. Дерев’яні панелі в традиціях минулого століття; затерті крісла, які пережили не одного члена “горісполкому”; древні світильники, в яких сконала не одна міль. Я часто помічав приречені погляди іноземних делегатів, яким судилося побувати в нашій конференц-залі. Європейське місто помирало за порогом цього кабінету”, – пише Марцінків.

Раніше за дорученням Марцінківа на першому поверсі Івано-Франківської міської ради облаштували прозорий офіс відділу звернень. Також у холі міськради облаштували дитячий куток».

(kurs.if.ua, 16 серпня 2018 року)

У рік 7 526 [2018]. Муляло [щось] того року в хоромах білих у городі галицькому лицарю свободному Русланові-Марципанові на прозвисько Принц [на Горошині], не давало йому [щось] всидіти на престолах городських, пручалися йому крісла компартійні, старими членами ісполкомівськими до дір чорних затерті. І [щось] спати йому не давало, і страшило по ночах духами полтергеївськими та привидами бродячими [по Європі], відрижками минулого смерділо, аки перегарами нехристів нетверезих, а в сьомій ранку [гімном] радянським будило, аж рука його сама [піонерським] салютом з-під ковдри висмикувалась.

По всякому боровся Руслан-Марципан із бісами древніми, що злобно дивились [на нього] з панелей дерев’яних, – і оберегами стіни завішував, і рушниками [вишиваними] столи застеляв, і козу на Маланки водив, і суворі пости [у фейсбуку] тримав, і прибиральницям воду відрами святив, і стіни [прозорі] поклав для ходоків та чолобитників, і навіть для отроків юних окрему кімнату для забав влаштував, щоб [чоловіколюбством] своїм до старих і малих прихильність небес привернути, але вигулькував [у хоромах] член ісполкомівський привидом жахливим із [серпом та молотом] в одній руці, а в другій – із вилами тризубними.

Утікав від напасті сієї Руслан-Марципан то на [чистий четвер] піарний, то на п’ятницю чорну комунальну, то суддів на стадіоні ганяв, то шкарпетки [в артистів] розглядав, то до коней припаркованих у середмісті чіплявся, лиш би [в хоромах] тих страшних не сидіти, бо від всюдисущого духу [радянського] в холодильниках миші вішалися, у світильниках мухи дохли, таракани в голову лізли, на роботі коні не валялись, а [Європа] конала тихенько на ганку [виконкомівському], аки Цербер при вході до підземного царства тіней, пітьми та мертвяччини.

І відрікся тоді Руслан-Марципан від традицій давніх, і наказав усе [по фен-шую] розставити, і показав, куди фен причепити і на що [шуй] покласти. Приходили ж тоді делегації з країн заморських і розглядали, диву даючись, білі хороми [європейські], за зверненнями прозорими підглядали і на дітей, що [гралися], ласо позирали, та не слухали, що говорить Руслан-Марципан, і підписували все, що треба, і [хреста] йому цілували, і тільки здригалися, як гриміло щось вище ратуші городської, аж на [політичному] Олімпі захмарному, де почали у борделях [партійних] ліжка старі, аки місця перед виборами в списках, пересувати, бо що внизу, те й угорі…

НОРВАКС