Режисер: Віктор Левін

У ролях: Кіану Рівз, Вайнона Райдер, DJ Далленбах, Грег Люсі, Тед Дюбо

Холостяк зі стажем Френк (Кіану Рівз) приїжджає в аеропорт. Довге очікування рейсу змушує його заговорити з Ліндсі (Вайнона Райдер), яка також летить крихітним восьмимісним літаком у невелике містечко Пасо Роблс у Каліфорнії. Невимушена розмова швидко перетворюється на обопільні поливання помиями і бажання більше ніколи не бачитися.  Доля, правда, вирішує зробити все на зло: виявляється, Френк і Ліндсі летять на одне і те ж весілля. Він – всіма забутий зведений брат нареченого, а вона – його колишня дівчина, весілля якої обламалося в останній момент. Разом вони дует непотрібних і емоційно зламаних людей – щоб не псувати свято, організатори весілля всюди прилаштовують їх поруч: в літаку, таксі, готелі і за столиком на вечері. Тісне спілкування повільно, але впевнено починає топити їхні крижані серця і будити вже давно забуте почуття закоханості.

Взагалі ідея взяти на головні ролі у романтичній комедії Райдер і Рівза навіть на папері виглядає виграшною: завдяки «Дуже дивним справам» і дилогії про Джона Уіка дует переживає другу молодість. Вичавити з цього переваги максимум допомагає цікава деталь фільму – у інших героїв немає можливості відкрити рот. Протягом усього хронометражу говорить тільки центральний дует: їхні цинічні і пихаті діалоги виходять один з іншого і навіть не звучать вимученими. Ви навіть уявити собі не можете, як вам не вистачало міркувань про кохання і маргіналізацію людини в суспільстві або про загадкові причини випускати вино з кришкою, що закручується, а не з пробкою.

Важко визнавати, але романтична комедія з Кіану Рівзом і Вайноною Райдер – це далеко не вінець жанру. Очевидно, що за орієнтир Левін брав велику трилогію Річарда Лінклейтера «Перед …» і спробував зробити її повний антипод, що багато в чому перегукується з недавнім серіалом Netflix «Любов» (звичайно, без величезного пласту обговорення сучасної гік- і поп-культури). Герої не можуть терпіти один одного, а про миттєву закоханість не може бути й мови. Проблема в тому, що весь цей антиромком не може розвернутися, тому що його спочатку затиснули в рамки власного формату. Весь фільм схожий на збірку сцен про двох незадоволених мізантропів, зайвих на цьому святі життя. Відсутність діалогів з іншими героями виглядає надто штучною і змушує розтягувати епізоди, щоб довести хронометраж до прийнятних 85 хвилин. Що вже говорити про технічну сторону – слабка режисура, аматорський монтаж і музичний супровід у три клавіші змушують задуматися, чи взагалі місце фільму Левіна на великому екрані.

ФЕЛІНСЬКИЙ