Днями

ЕКСПЕРТ

Є така телепередача: беруть декілька видів товару і “незалежні” експерти висловлюють свою думку про якість цього товару. Днями оцінювали туалетний папір. Звичайно ж, запитали думку і в народних експертів.

Один “блондин” висловив свою:

– Мені сподобався зразок номер три, оскільки і за кольором, і за запахом, і за СМАКОМ, і на дотик цей туалетний папір приємніший від інших.

Якось

ЛІНЗИ

У магазині приколів продавалися контактні лінзи під “змію”: жовті, зіниця вертикальна. Ми з дружбаном перлися на якесь студентське свято і дорогою, заглянувши в цей магазин, придбали пару цих лінз, при цьому дружок начепив їх ще в магазині, прикривши темними окулярами. Посунули ми на рандеву дорогою через ринок, де біля входу стояла тусовка циганів. Тут підлітає якась чавелла і з ходу: «Давай, дарагой, розповім, що в житті було, буде, чим серце заспокоїться». Друган зупинився, послухав і каже таким скорботним, ласкавим голосом: «А хочеш, я скажу тобі, коли ти помреш?» Ну, чавелла йому відповідає, мовляв, це одному Богу відомо, а він їй як гаркне: «І мені, в очі дивися!!!» і зриває окуляри… Німа сцена. Непритомність. Мимовільне сечовипускання… і так далі. Бігли з ринку ми жваво.

Колись

БИК

Приятель розповів:

«Служив я у той час на прикордонній заставі. Застава та була сильно віддалена від усіх населених пунктів, тож із завезенням продуктів на місце дислокації було туго. Тому на нашій заставі щосили функціонувало підсобне господарство. І був у тому господарстві бичок. І вирішив начальник застави до приїзду командира частини цього бичка пустити на м’ясопродукти. І, як на зло, у момент забою бика на заставі опинилися суто міські люди, тобто про технологію забою биків ніхто поняття не має. Але хтось з моїх товаришів по службі озвучив спогад свого дачного дитинства, що, мовляв, перед забоєм бика його потрібно каструвати. Причому висловив аргументовано, мовляв, якщо каструвати бика до його кончини, то м’ясо довше збереже свої живильні властивості. Сказано – зроблено! Роздобули ми секатор для різання кущів. Спорудили невелику загороду для жертви, трохи більшу за розмір бика. Тепер уявіть картину. У загороді впритул до стінок стоїть бик з повними жаху очима. З боку хвоста у бика стоїть боєць з секатором в руках. З боку голови стоїть другий боєць з кувалдою (щоб зробити наркоз бикові). За командою замначальника застави обидва бійці повинні були ОДНОЧАСНО каструвати бика секатором і убити його ударом кувалди по лобі. І ось на рахунок раз-два-три боєць ззаду відрізує секатором бикові яйця, боєць спереду замахується кувалдою і… кувалда злітає з обуха!!! Але боєць з кувалдою не встигає зупинитися і зі всієї мочі лупить бика дерев’яним обухом по лобі. Тепер уявіть стан бика. Йому відрізували яйця (без наркозу) і додатково проклали палицею по довбешці.

Словом, бик розніс півзастави. Відпочивальна і вільна від нарядів зміни до повернення чергових нарядів сиділи на деревах. А потім кухарі виколупували з туші бика кулі, якими таки вдалося його завалити».

І взагалі…

Господар дістав десь вербовий паросток і посадив у себе в саду. Це була верба рідкісної породи. Господар беріг паросток, сам поливав його щодня. Але господареві довелося на тиждень виїхати. Він покликав слугу і сказав йому:

– Дивися гарненько за паростком: поливай його щодня, а головне, щоб сусідські діти не висмикнули його і не затоптали.

– Добре, – відповів слуга, – хай господар не турбується.

Господар виїхав. Через тиждень він повернувся і пішов подивитися сад. Паросток був на місці, тільки зовсім млявий.

– Ти, мабуть, не поливав його? – сердито запитав господар.

– Ні, я поливав його, як Ви сказали. Я дивився за ним, ока з нього не спускав, – відповів слуга. – Зранку я виходив на балкон і до самого вечора дивився на паросток. А коли ставало темно, я висмикував його, відносив у будинок і замикав у ящик.