Днями

ЛІЛІПУТИ

Чув від того, з ким це сталося. Він разом із другом відпочивав у готельному ресторані. Добряче вже випивши, вони помітили двох дуже гарних дівчат у компанії літнього мужика і декількох ліліпутів. Вирішивши запросити одну з них на танець, мій знайомий підійшов до їхнього столу. Тоді і стало ясно, що ліліпути п’яні. Один сказав йому: «Відвали. Вона не танцює». Мужик і сам був уже вгашений. Він відповів: «Спокійно. Поводься добре». Ліліпут скочив на стіл і в красивому стрибку врізав йому ногою по голові. Колега, який прийшов йому на допомогу, був повалений двома ліліпутами, які кинулися йому в ноги. Літній мужик і дівчата заледве відтягнули ліліпутів від друзів, які вже були у нокдауні. Виявилося, це група фокусника-ілюзіоніста з асистентами, які жили у цьому ж готелі. У відділенні міліції, куди їх насилу доставили, ліліпути артистично плакали, заламували руки, кричали, що маленьких кожен образити може. Друзі, які прийшли до тями, глянувши на ментів, що відвели погляд, зрозуміли, що писати заяву їм не хочеться. Фокусник вирішив питання з адміністрацією ресторану за два розбитих келихи і виставив пляшку вина черговій зміні. У себе на роботі друзі, пояснюючи фінгали під очима, розповіли, що захищали дівчину, до якої чіплялись хулігани.

Якось

СИСАДМІН

Приятель підкинув історію, яка наочно показує, що системні адміністратори – це не професія, а стан душі і сваритися з ними так само продуктивно, як плавати наввипередки з голодною акулою. Начальник кредитного відділу банку розсердився на сисадміна: мовляв, одягається, як клоун, при зустрічі не кланяється в пояс – одним словом, не зійшлися характерами. Нарешті шеф знайшов привід і остаточно розсварився з хлопцем, пригрозивши йому різними карами: від звільнення за статтею і геєни вогненної аж до відшкодування збитків за свій згорілий ноутбук. (Якось у них в конторі скочила напруга, згоріло кілька комп’ютерних гаджетів, і начальник з задоволенням звинуватив молоденького системного адміністратора з пофарбованим чубом…) Хлопець плюнув і вже вирішив звільнитися, але шеф, коли побачив його заяву на звільнення, сказав: «Ось коли на цьому столі буде лежати новий ноутбук, то тоді вали на всі чотири сторони, а так не підпишу, можу тільки за статтею звільнити…» Але врешті-решт хлопцеві пощастило, він потрапив під гарний настрій начальника, і той з панського плеча великодушно видав вільну – поставив закарлючку на заяві за власним бажанням… А було все так. Бос обідав у їдальні, до нього за стіл без дозволу підсів сисадмін з лукавими, бешкетними очима і сказав: «Андрію Івановичу, добре, що я вас знайшов!» – «Ти і за обідом будеш апетит мені псувати, поганцю? Сказав, не підпишу!» – «Та ні, я не про це, просто я тільки що заходив до вас із заявою і наткнувся на президента банку. Він почув, що я теж вас шукаю, і попросив мене передати вам ось це». Це був маленький брелок з двома кнопочками і приклеєним до нього стікером з прізвищем Андрія Івановича і кодом Б-13. Начальник аж підстрибнув від щастя, скільки років він вигризав зубами цей шматочок пластмаси! Це був брелок, що відкриває шлагбаум у нове життя, а на папірці вказано місце на святая святих – підземній автостоянці. Це вже серйозний рівень: це реально відокремлює небожителів банку від офісного планктону і навіть дрібних рачків. Та й, зрештою, це просто зручно, тепер не потрібно буде щоранку крутитися провулками в пошуках місцини не під знаком… Андрій Іванович: «Ну, так і бути, пощастило тобі, лобуряко, давай заяву, підпишу, але щоб я бачив тебе останній раз у житті! І бігом звідси!» Хлопчина за півгодини підписав обхідний, отримав розрахунок, трудову і нарешті назавжди покинув «рідний» банк… Вранці наступного дня Андрій Іванович, затамувавши подих, відкрив брелком шлагбаум, заїхав і з удаваною байдужістю поставив машину на своє місце. Увечері в чудовому настрої спустився в підземний гараж і… побачив своє авто викинутим посеред стоянки. Бампер зірваний з кріплень і переднє крило вигнуте… Річ у тому, що у президента банку є молода дружина – власниця салону краси, що розташований неподалік, і коли вона виявила, що її законне місце «Б-13» зайняте якимось драндулетом, то одразу подзвонила чоловікові, і зчинився великий скандал. Охоронцям довелося всім гуртом вручну видирати самозванця з чужого місця, загинаючи йому крила і відриваючи бампер. Здавалося б, зварганити брелок з кодом від шлагбаума для ненормального сисадміна з пофарбованим чубом – річ елементарна, а який ефект…