Історію Діда Василя, так з поваги називають чоловіка фанати “Прикарпаття”, розповів спортивний журналіст Іван Вербицький, на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук.

Автор каже, що саме завдяки таким людям, наш футбол ще живий – постатям, які люблять не себе в футболі, а футбол у собі. Людей, які їздять за своєю командою не тому, що так модно чи задля вигоди, а через те, що вона їм справді близька:

“Цей чоловік не має грізного прізвиська і не набивав собі на грудях татуювання. На своєму велосипеді він їздить за франківською командою по різних куточках України – до Луцька, Коростеня, Харкова, Миколаєва. Звісно, не мотає сотні кілометрів, а розбирає двоколісного, складає в багаж, сідає в потяг, а по прибутті скручує його й чимчикує містами” – розповідає Іван Вербицький.

До минулого сезону, поміж інших, чоловік підтримував свого внука Vasja Derbakh. Того самого, який забив переможного гола “Карпатам” у Великому Галицькому Дербі. Та з чемпіонату-2018/2019 Василя в “Прикарпатті” вже нема. Так вирішив тренерський штаб. Але в тому й річ, що Дідо вболіває не лише за рідну для себе людину, а за Команду. В поточному сезоні він підтримує “Прикарпаття”, здається, ще активніше.

А ще в Діда Василя була фірмова сумка, з якою він понад 30 років їздив десятками міст колишнього Союзу:

“Гарна була сумка. Могла складатися в барсетку, а при потребі вміщувала п’ять пляшок горілки і палку ковбаси. Втім нещодавно, торба разом з 50-ма долярами, які були в середині, пропала в Моршині. Як знайдете, то гроші віддайте на церкву”, – сказав Дідо працівникам заправки, де все сталося.

Зрозуміло, що шкода не стільки грошей, скільки спогадів, які пов’язані з сумкою. Але сумувати не час, бо сезон у розпалі. Буде нова сумка і нові спогади.

Нагадаємо, ФК “Прикарпаття” поступився волинянам, у матчі Першої ліги