По вулиці Європейській у Калуші їздять смертники, каже місцевий мешканець Михайло Наконечний. Під дорогою, по якій щодня «пробігають» сотні машин, — шахтні порожнини. Коли тут утвориться провалля, не знає ніхто, але те, що дорога просідає, нині вже може бачити кожен. Підтверджують це й науковці.

Європейська вулиця в Калуші з’явилася відносно недавно — на початку двотисячних. Утім, в об’їзну дорогу її почали перетворювати після того, як на сусідній вулиці Чорновола відкрили міст. Він не використовувався близько десяти років і старенька вуличка жила собі тихим розміреним життям. Міст, хоча і з’єднав вулицю з містом та дав змогу мешканцям не відчувати себе відрізаними, але спровокував нову проблему: вулицею Чорновола пішов великогабаритний транспорт. Те, що у помешканнях людей (а це одна з найстаріших забудов міста) почали тріскати й осідати стіни, — не єдина проблема. Значно більша загроза криється під цими дорогами, бо там — шахтні порожнини. Люди, які живуть впритул до вулиці Європейської, кажуть, що зсуви грунту — очевидні.

«Ця дорога експлуатується вже 15 років. Коли тільки її починали будувати, ми цікавилися, що саме тут планується. В офіційних відповідях нам пояснювали: це буде вуличка з тротуарами. Але вийшло геть інше, — каже калушанка Володимира Кузик. — Дорогу збудували з порушеннями, бо під нею дійсно є незакладені камери. Більше того, мій будинок знаходиться в чотирьох метрах від дороги, старе кладовище навпроти — так само. Та дорога — на кістках лежить, бо будівельники їх викопували і закладали назад».

Жінка додає, що її сад за хатою зсунувся вниз уже сантиметрів на 70. У підвалі одразу після того, як збудували Європейську, почала з’являтися вода, якої щораз більшає. До хати вже підбирається грибок. А тріщини щоразу з’являються не лише в будинку, а й по всіх підсобних та господарських приміщеннях.

«Ще більше погіршилася ситуація, коли запустили «Карпатнафтохім». Дорогою почали їздити такі фури, що земля під ними здригається. Ми поставили метрів 30 глухого паркану, аби хоч якось рятуватися від вихлопних газів, бо на подвір’ї нічим дихати. Але ще одна біда: ви бачите, скільки аварій на тій дорозі. Там огляду ніякого нема, тому ДТП часто трапляються», — додає Володимира Кузик.

В інших мешканців цього мікрорайону скарги — аналогічні. Втім, окрім власних очевидних незручностей, люди переймаються і безпекою оточуючих. Михайло Наконечний, до прикладу, поставив собі за мету дізнатися, наскільки небезпечною насправді може бути вулиця Європейська. З усіх можливих інстанцій йому відписали, що інформація по цій дорозі — під грифом «секретно».

«Там є, що приховувати, бо під дорогою — камера на камері, пустота на пустоті. Вода розмиває камери, а від транспорту йде вібрація і земля осідає. Провалля може утворитися в будь-який момент. І не лише безпосередньо на дорозі, а і на сусідніх вулицях. Рятуйте людей! Проголосуйте за те, щоб тимчасово припинити рух транспорту й обстежити та просканувати цю дорогу. Не ризикуйте життям людей! Жертвою можу стати я чи будь-хто з вас, хто їде цією дорогою»,  — емоційно звернувся Михайло Наконечний до депутатів міської ради. Ті його вислухали, але привселюдно навіть обіцянки не дали, що подумають.

«Шахтні порожнини в нашому місті зараз не досліджуються взагалі, — шокує в розмові з «ГК» заступник директора ДП «Науково-дослідний інститут галургії» Юрій Садовий. —  Фрагментарно, коли вже стається провал, в авральному режимі знаходяться якісь кошти на зону отого провалу, щоб просто зорієнтуватися, чи не буде він поширюватися. А так, щоб було системно і в повному обсязі, то немає досліджень».

Науковець підтверджує, що під значною частиною Калуша, зокрема й вулицею Європейською, — порожнини, і пояснює, звідки вони взялися: «Поклади солі — це наше багатство. Калуш би, можливо, і не сформувався як місто, якби не було цих покладів. В той час, коли кілька століть тому їх видобутком лише почали займатися, усе робилося дуже грамотно: вироблений простір заповнювався твердою породою, зверху могли закладати якісь відходи, шлак від ТЕЦ тощо. Потім усе це заливали пульпою. Відтак утворювалася досить міцна основа. Під час німецької окупації діяли так само. Лише в радянський час перестали здійснювати тверду закладку. Підприємства рапортували лише про видобуток. Виробленого простору ставало щораз більше, а через неякісну переробку ще й утворювалося багато рідких відходів. Щоб не накопичувати їх на поверхні, вирішили «ховати» в камери. Знайшлися навіть науковці, які обгрунтували такий метод і назвали його дуже добрим. Але саме через це ми і маємо нині наслідки. А промисловість, яка має перспективу бути ключовою для західного регіону, а, можливо, й України, повністю знищена».

Перше провалля у Калуші утворилося влітку 1987 року на колишній вулиці Пархоменка (нині Вітовського). Осідання тоді охопило 0,6 га площі. Глибина — до 8,5 метрів. Під загрозою опинилося майже два десятки будинків. У 2008 р. у цьому ж мікрорайоні сталося наступне провалля, а восени 2015-го — ще одне. Нова воронка утворилася практично за кілька метрів поруч зі старою. Згодом відбувся процес об’єднання цих воронок. Їхня ліквідація звелася до засипання утворених проваль різноманітним сміттям.

У Калуші загалом було чотири шахтних поля: північне сильвінітове (в районі озера та вулиці Молодіжної); північне каїнітове (в районі Домбровського кар’єру), центральне поле (його умовно можна відмежувати вулицею Євшана в напрямку до Височанки) та Хотінське поле. Це все — одна велетенська система, тисячі камер і… загроз. Юрій Садовий каже, що спрогнозувати, де саме може утворитися наступне провалля, — майже неможливо, але стежити за зонами просідання конче необхідно.

«Що буде з вулицею Європейською надалі? Як мінімум, її будуть постійно латати. Ризик утворення провалля — також високий. Адже під дорогою є камери навіть з висотою у 50 метрів. Для порівняння, там, де у нас були провали останні, камери мали 26-28 метрів. Тут — 50. Ризик є, а коли станеться біда ніхто не знає. Спостерігати треба постійно. Але я не маю вже ніякої надії, що хтось буде це робити. У Калуші вже просто нікому цим займатися», — додає науковець.

За його словами, деформацій слід чекати в районі Хотіня та у центральній частині міста. Їм потрібно приділити максимум уваги, адже в цих районах мешкають люди. Втім, найкритичнішою на сьогодні є ситуація в районі рудника «Ново-Голинь» (села Кропивник та Сівка-Калуська). Обсяги розробки цього рудника були куди масштабнішими, а деякі камери мають до 120 метрів висоти.

На сьогодні більшість калушан просто не знає, яка небезпека чатує на них під ногами. У місті навіть не створено відкритої інформаційної карти, з якої можна було б дізнатися межі просідань. На карту просто немає грошей. Як і на дослідження та моніторинг небезпечних процесів. Тоді як третина міста розташована на небезпечних порожнинах, між якими гуляють розсоли, мешканці продовжують будувати житло на небезпечних ділянках, а водії — користуватися дорогою, яка прокладена над прірвою. Дорога справді вже неодноразово латана, але й зараз вся у красномовних тріщинах. Якщо на проблему і далі закривати очі, то рано чи пізно неминучими стануть людські жертви, а місто, після того, як розсоли доберуться до водоносних горизонтів, узагалі втратить прісну воду. Назавжди.

Додамо, що в Калуші наразі розробляють новий генеральний план міста. Науковці, вирахувавши в теорії, де можуть бути просідання чи провалля, подали розробникам всі зони обмежень. Утім, ці дані дуже ускладнюють планування міста. Тож, чи будуть вони враховані, залежить від того, які інтереси визначить пріоритетними міська влада.

Тетяна КІНДЮХ