Кисневий апарат, який має зараз Ігор, працює лише від розетки, ніякої батареї він не має. Це означає, що хлопець може вільно дихати лише в межах своєї квартири. І не може вийти. Пекельне відчуття задишки – ось, що чекає на хлопця за порогом.

“Якщо ще півтора року тому я, хоч і користувався кисневим концентратором, але 1-2 рази на тиждень міг зібратися з силами і вийти на прогулянку, то зараз виходжу з квартири виключно у випадках крайньої необхідності, коли треба їхати здавати аналізи або лягати до стаціонару. Спускатись з 5 поверху без ліфта і без кисню – це дуже важко, а ще важче піднятись назад на 5-й поверх… Доводиться викликати реанімобіль з киснем, аби вони мене супроводжували з дому до лікарні і назад. Бо інакше що робити? Терпіти…”.

Захворювання Ігоря на сьогодні вважається невиліковним, і його стан поступово погіршується. Але навіть із цим можна жити. Те, що може реально допомогти хлопцю, – портативний кисневий апарат. Акумулятори дозволять йому вільно виходити з квартири, гуляти у дворі, планувати якісь зустрічі й справи у місті та не мучитись, коли стає зле і необхідно їхати до лікарні. Здоровій людині може здаватись моторошним, що для дихання необхідно застосовувати спеціальний апарат, та для Ігоря це – свобода, можливість жити.

Раніше на УББ вже збирали кошти Ігорю. Переглянути попередній проект Ви можете за посиланням.