Днями

ТУАЛЕТ

Захотіли ми з товаришами по роботі зайти надвечір до шинку. Чотири здорових хлопи із завзятістю приречених напиваються в драбадан. Веселість розгулялася на повну, аж тут одному припирає в клозет. Він іде і пропадає там хвилин на 40, та так, що про нього встигають вже й забути. І тут картина маслом на хліб: раптово відкриваються двері вбиральні, на порозі стоїть наш товариш, сорочка разом з краваткою і частиною піджака заправлена в штани. Хиткою ходою перетинаючи зал, він повертається спиною до публіки, і виявляється, що разом з сорочкою він заправив у штани кінець туалетного паперу і той папір за ним з туалету розмотується. Тихі смішки, і раптом на весь зал рокова фраза: “Василю! Та тобі факс прийшов!” Зал плакав…

Якось

ДОНЬКА

Приятель розповів:

– Учора ввечері традиційна “сімейна рада” – хто укладатиме спати доньку. Учасники: я, дружина і власне донька – чотири роки. Донька: “Не хочу з мамою – хочу з татом. І взагалі, Я БУДУ З ЧОЛОВІКАМИ СПАТИ!”

І не посперечаєшся ж!

Колись

ЗУБИ

Моя сусідка – немолода жінка, яка, незважаючи на вік і довгий список хвороб, зберегла оптимізм і почуття гумору. Вкотре потрапивши до лікарні, вона на питання чергового лікаря про її хронічні захворювання виклала перед ним виписку з діагнозами, що займають цілу сторінку машинописного тексту. Лікар глянув на виписку, в якій фігурували майже всі відомі науці хвороби, почухав потилицю і запитав:

– А є щось таке, чого у Вас немає?

Відповідь була блискавичною:

– Зубів.

І взагалі…

Вчитель Дзен тягнув віз, у якому сиділа жінка зі своєю дитиною. Випало багато снігу, і ранок був дуже холодним. На небі не було сонця, було хмарно. Вчитель почав замерзати, і жінка у возі теж. Він побачив, що вона поступово синіє і втрачає свідомість. Тоді він узяв дитину, виштовхнув жінку з воза і швидко рушив вперед. Жінка була шокована. Вона залишилася стояти там, серед снігопаду, її дитину забрали – що ж це за чоловік? Жінка пустилася бігти, кричати, волати, проклинати – і через півкілометра, завдяки тому, що вона бігла, проклинала, кричала і волала, вона зігрілась. Тоді вчитель зупинив віз, посадив її і сказав: “Тепер все гаразд. Я повинен був зробити це, інакше б Ви померли”.