Понад три року минуло з часу офіційного створення Національного антикорупційного бюро України – нового правоохоронного органу з очищення вдади від хабарництва і зловживань. Актуальність цієї проблеми для України демонструють показники держави у світових рейтингах. За «Індексом сприйняття корупції» від Transparency International у 2017 році Україна отримала лише 30 балів зі 100 можливих («0» – дуже високий рівень корупції, «100» – вкрай низький) і, у порівнянні з 2016-м, піднялась у рейтингу лише на одну позицію, посівши 130-те місце серед 180-ти.

Саме створення антикорупційних органів міжнародна організація назвала однією з причин покращення показників України в рейтингу.

Соціологічне опитування серед 2253 респондентів по Україні, на яке посилається НАБУ на офіційному сайті, свідчить про те, що більшість громадян (31,7%) вважають цей орган найефективнішим у боротьбі з корупцією. Але чи можна говорити про ефективність у ситуації, коли попри резонансність і гучні прізвища у графі «підозрюваний», судових рішень – зо три десятки?

В рамках проекту «Від Сходу до Заходу…» харківський «МедіаПорт» та івано-франківський «Галицький кореспондент» дізналися про результати роботи детективів у керівників територіальних підрозділів НАБУ Тараса Лопушанського (Львівське територіальне управління; юрисдикція поширюється на Львівську, Волинську, Закарпатську, Чернівецьку, Тернопільську, Івано-Франківську, Рівненську, Хмельницьку області) та Юрія Кравченка (Харківське територіальне управління; юрисдикція поширюється на Харківську, Сумську, Полтавську, Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Донецьку області, у тому числі територію проведення Операції об’єднаних сил).

Єдина статистика

– Громадські активісти закидають вищому керівництву НАБУ про малу кількість зареєстрованих проваджень і, відповідно, скерованих до суду справ. Поділіться з нами найактуальнішою статистикою й виділіть кількість судових вироків у справах детективів НАБУ.

Одразу зазначу, що в НАБУ не ведеться окремої статистики щодо проваджень детективів, які працюють за місцем знаходження територіальних управлінь. Вона спільна, адже детективи часто працюють групами й фізично перебувають в різних регіонах держави. Та й в одному провадженні можуть бути фігуранти з різних областей.

Загалом, НАБУ звітує про 730 кримінальних проваджень, в яких 143 особам повідомлено про підозру і 276 вручено обвинувальні акти. У судах перебуває 166 справ, в яких уже є 35 обвинувальних вироків.

На перший погляд, це сухі цифри, які не вражають масштабом. Але якщо глянути з точки зору прізвищ, посад, які займають фігуранти провадження, можемо сказати, що це визначально. Чи могли б ви пригадати п’ять років тому чотири сотні топ-чиновників, яких правоохоронці підозрювали у корупційних діях? Осіб, які вважалися недоторканими. Тепер, своєю роботою, ми довели, що часи змінилися. Безумовно, нам, як і всьому українському суспільству, бракує завершальної крапки у нашій роботі – справедливих судових вироків, але це компетенція судової гілки влади.

– Як одне з першочергових завдань після відкриття територіального управління НАБУ в західному регіоні ви озвучували боротьбу з контрабандою і незаконною вирубкою лісів. Це особливо болючі питання для Франківщини. Що вдалося зробити в цьому сегменті?

Ці питання перебувають в полі зору наших детективів, і буде час, коли зможемо говорити про них конкретніше. Специфіка таких справ у тому, що ті, хто безпосередньо рубає ліс, – не наші підслідні суб’єкти. Так само не нашими підслідними суб’єктами є рядові працівники митних органів, які безпосередньо працюють на митних постах. Контрабанда і вирубка лісу – проблема складна і багатогранна, явно не справа одного дня. Якщо ми про такі провадження не говоримо, це не означає, що ми не працюємо над ними. Якщо говорити про порушення в роботі митних і податкових органів, то вручення підозри і обвинувального акту уже тепер екс-очільнику ДФС України, свідчить, що ми справді боремося з порушеннями на найвищому рівні.

Гальмо реформи

– Ви говорили, що для полегшення роботи НАБУ потрібне створення антикорупційного суду. Відповідний закон вже ухвалений, але поки що суд не функціонує. Чи відомо вам, коли цей процес завершиться і суд буде сформовано? Як працює система за відсутності антикорупційного суду?

Про антикорупційний суд ми говоримо вже більше двох років. Є сподівання, що на початку весни він запрацює. Наразі система в цьому плані працює дуже повільно, маємо свій антирейтинг справ, коли по 22 місяці справи не розглядаються в судах, переносяться. Розслідувана нами справа має розглядатися колегіально судом у складі трьох суддів. Дуже часто, через брак суддів, колегію в районах неможливо сформувати. Тоді справа потребує визначення нової підсудності, що призводить до затягування судового процесу.

Окрім того, треба розуміти, що роль суду важлива не лише на стадії судового розгляду, а й на стадії досудового слідства, оскільки окремі слідчі дії потребують погодження слідчого судді. На жаль, були випадки, коли інформація про слідчі дії передчасно ставала відома фігурантам розслідування.

– Як щодо напружених стосунків з Національним агентством з питань запобігання корупції і які протиріччя можуть виникати у двох новостворених структурах, що мають спільну місію – боротьбу з корупцією?

З нашого боку жодних протиріч не має. Ми налаштовані на ефективну співпрацю з усіма органами, в тому числі і НАЗК. Однак рішення, які ухвалює НАЗК такі співпраці не сприяють. Так, у рішенні НАЗК від 8 грудня 2017 року, всупереч діючому кримінальному процесуальному законодавству, НАЗК прийшло до висновку, що слідчий не може розпочати досудове розслідування, поки вони не здійснять повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та не встановить за наслідками такої перевірки фактів порушення антикорупційного законодавства. Встановлені факти до того ж, згідно з роз’ясненням, мають бути відображені у відповідному рішенні НАЗК, складеному за наслідком такої перевірки. На переконання Національного бюро, дане рішення НАЗК суперечить чинному законодавству та не може бути застосоване і вказує на хибне тлумачення окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» в частині розслідування злочинів, передбачених статтями 366-1 (декларування недостовірної інформації) та 368-2 (незаконне збагачення) Кримінального кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий або прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним із будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР.

Безумовно, що ми не чекаємо жодних дозволів (висновків) від інших органів, і виконуємо свою роботу у суворій відповідності до чинного законодавства. Зверну увагу читачів, що станом на 30.06.2018 року у роботі детективів НАБУ перебувало 72 кримінальних провадження щодо внесення недостовірних відомостей до електронних декларацій на загальну суму 769,4 млн грн. та 54 кримінальних провадження за фактом незаконного збагачення на суму 535,8 млн. грн.

– Чи позначаються (і як саме) на діяльності регіонального управління напружені відносини між керівництвом НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури після того, як у вересні в САП повідомили, що виявили «незаконно встановлені засоби негласного зняття інформації» працівниками НАБУ?

Ні, робота триває. Детективи НАБУ і прокурори САП спільно працюють над викриттям недобросовісних посадовців і чиновників.

Голос громади

– НАБУ – єдиний орган, який має право розглядати анонімні звернення громадян. Чи багато анонімок надходять до львівського офісу і скільки з них потім стають основою для проваджень?

Громадськість часто звертається. Загалом за весь період до НАБУ надійшло більше 10 тис. звернень. Окрема статистика щодо анонімних звернень не ведеться, але особисто інститут анонімного повідомлення про вчинення злочину вважаю прогресивним. На жаль, не всі готові відкрито заявляти про відомі їм факти корупції у вищих ешелонах влади. Зверну увагу, у такій заяві про вчинення злочину мають міститися конкретні факти й дані, які можна перевірити. Варто зазначити, що багато звернень – не нашої компетенції, й часто люди це розуміють. Але пояснюють, що звертаються до нас, бо довіряють.

– На що скаржаться найбільше?

На незаконні рішення органів державної влади, місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, будівництва, привласнення комунального майна, нецільове використання державних коштів. Також немало скарг, які стосуються вимагання чи неправомірних дій або ж бездіяльності працівників місцевих правоохоронних органів, неправомірних рішень в судах чи отримання неправомірної вигоди суддями тощо.

 

Найкращі кадри

– Кадри – болюче питання багатьох правоохоронних структур України. Скільки детективів працює зараз у Львівському управлінні НАБУ? Чи існує відтік кадрів?

Разом із відрядженими детективами у нашому управлінні працює 24 працівники. Це на весь західний регіон. Проте, як я вже зазначав, йде командна робота, детективи з усієї України обмінюються інформацією. Можу впевнено сказати, що відтоку кадрів немає. Навпаки, є багато охочих потрапити на роботу в НАБУ. Конкурс може сягати понад 150 осіб на місце. У команду потрапили найкращі, які пройшли кількарівневий конкурс, співбесіду, поліграф.

– Як щодо матеріального забезпечення: чи достатнє воно, щоб не спокуситися на щедрі пропозиції, які можуть надходити від фігурантів кримінальних проваджень?

Були випадки, коли співробітникам НАБУ пропонували матеріальну вигоду, аби закрити очі на ту чи іншу справу. Суми таких пропозицій сягали 800 тисяч доларів США. Таких осіб, саме завдяки нашим працівникам було викрито і їх притягують до кримінальної відповідальності.

Матеріальне забезпечення наших працівників достатньо мотиваційне. В середньому зарплатня детектива – 40-45 тис. гривень, керівника територіального управління – близько 66 тисяч.

– Серед ваших працівників – чимало колишніх правоохоронців. Ви також з їх числа?

Ні, до роботи в НАБУ я ніколи не працював в правоохоронних органах. Я займався адвокатською практикою, очолював адвокатське об’єднання. До речі, воно досить успішно працювало. Коли я закінчив університет з відзнакою і аспірантуру, то хотів піти працювати у правоохоронні органи. Однак тоді відкритого, незалежного конкурсу не оголошували, тому своє бажання попрацювати на користь України я зміг реалізувати лише тепер. Окірм цього, в Національному Бюро достойна зарплатня, що безумовно є важливим аспектом при виборі роботи. Для мене це не просто цікава робота, але й можливість щось корисне зробити для своєї країни.

Гучні справи Прикарпаття

– У серпні детективи НАБУ затримали на отриманні 3 тис. євро хабара суддю Господарського суду Івано-Франківської області Володимира Булку. Через якийсь час слідчий суддя Солом’янського райсуду Києва відмовив детективам НАБУ у клопотанні обрати для судді запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Суддя вніс заставу і вийшов на волю. На якому етапі зараз ця справа? Чи є докази, аби довести вину судді в суді?

Судді вручена підозра, наразі триває досудове слідство. Якщо зможемо відкрити більше інформації, вона з’явиться на нашому офіційному сайті.

– Як ставитеся до застав, які зазвичай мають змогу внести фігуранти ваших справ?

Розумію, що суспільство дивиться на це зі свого боку, але кримінально-процесуальний кодекс говорить про те, що по корупційних злочинах суд зобов’язаний визначити заставу. Складається так, що яку б суму він не визначив, фігуранти наших проваджень вносять її. Наприклад, коли говоримо про екс-очільника Фіскальної служби України, то там була рекордна сума застави – 100 млн. гривень.

Вважаю, було б доцільним внести незначні зміни в КПК й зазначити, що по справах, котрі підслідні НАБУ, не призначати заставу як альтернативу. Знаю, що проекти таких змін є, але чи їх колись ухвалять важко відповісти. Зміни до законодавства, які б давали нам більше інструментів у боротьбі з корупцією, на жаль, не ухвалюються. Національне бюро повинно отримати право на автономне зняття інформації з каналів зв’язку, на жаль зараз таке право має лише СБУ та Національна поліція. Навіть МВФ свого часу ставив це, як вимогу. Та поки змін немає, хоча відповідні законопроекти довгий час «лежать» у Верховній раді.

– А на якому етапі зараз справа Львівського бронетанкового заводу і його тепер вже екс-директора Романа Тимківа, колишнього франківського депутата? Скільки часу детективами львівського офісу НАБУ велося слідство щодо розтрати коштів посадовцями заводу і що в результаті вдалося довести?

Справа слухається у Солом’янському районному суді Києва, вже було кілька засідань. Підозру по справі оголошено п’ятьом особам. Серед них зазначений вами директор заводу, його заступник, чиновники з центрального бронетанкового управління. Цим людям інкримінується розтрата державних коштів у розмірі 14,5 млн. грн. Гроші мали бути направлені на купівлю та ремонт двигунів для танків Т-72. Замість двигунів належної якості встановили двигуни, що були у використанні. Посадовців затримали за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 ККУ («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»). Обвинувачення вручено по тій же кваліфікації. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Сподіваємося на об’єктивне рішення суду.

– На початку року з’явилася інформація про те, що НАБУ підозрює першого заступника прокурора Івано-Франківської області Володимира Торованина у декларуванні недостовірної інформації – посадовець начебто приховав готель в Яремче. Що на сьогодні з цим кримінальним провадженням, адже Торованина навіть не відсторонили від виконання службових обов’язків?

Наразі мені невідома інформація про те, що цій особі вручалася підозра. Як посадова особа можу говорити лише про ті справи, які мають процесуальні обриси.

– Скільки справ про незаконне збагачення посадовців Франківщини загалом розслідувало НАБУ? Можете пригадати найгучніші прізвища?

Загалом інформація ця є дуже чутливою, її можна розголошувати лише з дозволу слідчих і детективів САП. Підслідних НАБУ суб’єктів на Західній Україні об’єктивно є не так багато. Тому навіть коли ми зустрічаємося з громадськістю невеликого міста чи району і нас питають, чи працюємо ми по їхніх посадовцях – що маємо відповісти? Якщо скажемо, що працюємо – то уже цієї інформації може бути достатньо, щоб усі наші підслідні особи, які знаходяться в цьому районі залягли на дно. Тому можемо відкрито говорити лише про ті справи, які процесуально завершені.

– Антикорупційні розслідування журналістів заважають чи, навпаки, сприяють детективам НАБУ?

Фахові, безумовно, сприяють. Особливо активно журналісти проводять свої розслідування в сфері незаконного збагачення та декларування недостовірних відомостей.  Безумовно, що такі журналістські розслідування є в полі зору наших детективів, і на підставі журналістських матеріалів та матеріалів громадських організацій у нас зареєстровано достатньо багато кримінальних проваджень.

Знаю, що журналісти шукають гарячі факти та і хочуть почути ексклюзивну інформацію. Щодо  фактів, які хочуть чути журналісти. Ми державний правоохоронний орган і у своїй роботі суворо дотримуємося українського законодавства, інформацію надаємо журналістам також з дотриманням норм закону. Ми знаємо набагато більше, ніж поки можемо сказати, але робимо все для того, щоб така інформація про неправомірні   дії знайшла вираз у процесуальних документах (підозрах, обвинувальних актах), а причетні до корупції посадовці були викриті та притягнуті до кримінальної відповідальності.

Розмовляла Юлія КАНЮС

Інтерв’ю з очільником Харківського територіального управління НАБУ читайте на сайті «МедіаПорт»: Юрій Кравченко: «Топ-корупція не може існувати без побутової корупції»