Знаменита фраза Скарлетт Охари: «Я подумаю про це завтра».

Коли я читала книгу, то вона мене страшно дратувала, і я не розуміла, як можна відкладати на потім те, про що мені хочеться дізнатися вже зараз. Але ж тоді не було б роману й, можливо, прагнення дочитати його до кінця. Тому, повернувшись на хвильку в реальність, усвідомлюєш – властивість відкладати якусь справу притаманна чи не кожній людині, навіть тим унікальним особистостям, які неймовірно вдало вміють планувати свій день.

Найкращим прикладом є банальна історія з життя – підготовка студента до іспиту в ніч перед ним. Зрозуміло, що в запасі був не один день, але в тому то й річ. Ця безпечність, яку ми формуємо фразою «ще встигну», й заганяє нас у глухий кут, а точніше, впритул до години Х.

Зараз теж такий період. До нас наближається символічний фініш – завершення року, але скільки ще не зробленого зі списку, який ми з таким ентузіазмом складали на його початку! «Маячня, адже попереду ще більше місяця», – пролунає після натиснення кнопки для самозаспокоєння. З кожним днем відлік все меншатиме й не виглядатиме більше так оптимістично, але «маячня» завжди врятує ситуацію.

Зрештою дійде до того, що годинник зрадливо покаже чотири нулі й висвітлить дату 1 січня 2019. Та кнопка й тут не підведе: «Супер! Тепер попереду цілий рік, щоб здійснити всі свої задуми». Похвалимо себе за геніальність і відкинемо геть тихий крик дежав’ю, адже це ми вже десь чули.

Проте не завжди так. Є люди, в яких механізм самозаспокоєння зламаний, але відтерміновувати вони люблять не менше за інших. Період, коли Новий рік вже за рогом, у них сповнений суцільного хаосу. Хочеться встигнути все й навіть більше. Та в цій погоні за самоствердженням приходить швидке розуміння того, що ти не всесильний і плани недарма були розписані на цілий рік. Здавалося б, залишається прийняти все, як є і з нетерпінням чекати Нового року, щоб знову було безліч часу на втілення бажаного.

Але ні.

Викинувши лінь разом зі списком, який тільки заганяє в незрозумілі рамки, робимо те, від чого нам дійсно стане краще. Позаду залишаться усі нездійснені «хочу» та багатообіцяючі «можу». Рецепт простий: інгредієнт – добро, спосіб приготування – беремо й робимо. Куди і як його спрямувати, зараз знайти не проблема, бо, на жаль, не треба далеко йти. Все тут, на поверхні, поруч із нами. Можна окремо подякувати тим, хто записав настання Нового року до зимової пори, адже зараз потреба в теплі, в усіх сенсах цього слова, зростає вдвічі.

Тому, якщо відчуваєте справжній порив і ентузіазм до справ, щоб «встигнути до», спрямуйте його в правильне русло. Нехай воно буде таким, щоб разом із бенгальськими вогнями всередині спалахнула іскра, яка нагадуватиме, що в 2019-й ви вирушаєте добрішою людиною. Більш цінного багажу для мандрівки в новий рік годі й шукати.

 

Наталя Іванків