Днями

МАВПИ

У чилійській столиці Сантьяго є гора Сан-Крістобаль, улюблена городянами і туристами. Погодьтеся, гора посеред столиці – це вже само по собі незвично, а якщо біля підніжжя гори ще й розбитий парк з усякими чудесами, а з вершини відкривається дивовижний вид на все місто і увінчані снігом Анди, таке ні з чим не порівняти. У парку, окрім усіляких атракціонів і рідкісних дерев, є і зоопарк. Не можна сказати, що найкращий у світі, але зате, можливо, найбільш дисциплінований – звірі там їжу у відвідувачів не просять, а якщо навіть якомусь верблюду і стрелить думка просунути морду із загороди і взяти у візитера огірок, наслідки будуть вкрай серйозними як для нього самого, так і для відвідувача зоопарку. І ось чому. Мій знайомий, Максим, гуляв якось раз по зоопарку зі своїм сином. Максим – бізнесмен, возить в Україну чилійське вино і аргентинський сир; син його, Артем, вчиться в школі з поглибленим вивченням іспанської і під час канікул відвідує батька в Південній Америці. Біля клітки з ламою Артем звернув увагу на табличку з попереджувальним знаком: «Тату, а чому тут написано: «Годування лами заборонено. За годування лами – штраф 30000 песо (приблизно 1500 грн. – ред.)?» – «Ну, якщо ламу годувати чіпсами і гамбургерами, а не тим, що вона звикла їсти в природі, вона може захворіти і навіть померти». – «Це зрозуміло, але чому на загорожі з зеброю було написано: «За годування зебри – штраф 10000 песо?» – «Хм. Ну, напевно, зебрі важче отруїтися людською їжею». Вони пройшли по зоопарку ще трохи і біля вольєра з мавпами побачили табличку: «За годування шимпанзе – штраф 100000 песо». Максимові й Артему стало цікаво, чому за мавп накладається настільки великий штраф, і вони розшукали співробітника зоопарку. «О, це ціла історія! – сказав доглядач на ім’я Матео. – Якщо у вас є час, ходімо в наш ветеринарний пункт, я вам дещо покажу». Всі троє прийшли у ветеринарний пункт зоопарку, і Матео витягнув із шафи товстий фотоальбом. «Тут у нас колекція постраждалих. Коли мавпи розбушувалися, ми всім надавали першу допомогу і фотографували», – пояснив він, відкриваючи альбом. Незабаром Максим і Артем побачили фотографії відвідувачів – у одного було підбите око, у другого на щоці красувався синець і щось застрягло у волоссі, у третього футболка була чимось забруднена, і так далі. Фотографій було дуже багато. «Зі старими шимпанзе не було ніяких проблем, але коли в зоопарк привезли нову партію тварин, трапилася катастрофа». – «Вони вимагали їжу?» – «Гірше! Набагато гірше! Попервах відвідувачі зоопарку активно підгодовували нових шимпанзе, і ті вирішили, що всі люди, які їх годують, – правильні, а всі люди, які стоять і дивляться, – неправильні. Якщо до вольєра підходив новий відвідувач і шимпанзе через хвилину розуміли, що він нічого для них не приніс, в нього летіли палиці, бруд і дещо гірше. Тим, хто підходив до вольєра занадто близько, вони рвали одяг і виривали волосся. Ми пробували посилено годувати мавп, але з’ясувалося, що справа абсолютно не в голоді. Їм просто подобалося, що люди приходять до них і приносять дари. Часом до кінця дня біля огорожі вольєра збиралася ціла гірка бананів, шоколаду та фруктів. Зрештою, шимпанзе розбили одному хлопчикові голову каменем, і ми, звичайно, вдалися до крайніх заходів: мавп на довгий час ізолювали від відвідувачів і розсадили в окремі клітки. Це допомогло, але нагадування ми вирішили залишити. Як з’ясувалося, мавпи, так само, як і люди, до доброго звикають швидко, а відвикають довго і з великими труднощами.