В Івано-Франківській області протягом 2018 року поліція зареєструвала 2984 заяви та повідомлення про домашнє насильство. Два серед них – з летальними наслідками. Найбільше до правоохоронців звертались жінки – 2819 заяв, набагато менше чоловіки – 127 заяв та неповнолітні – 38 заяв. «Галицький кореспондент» пропонує з’ясувати, чим керуються кривдники та як діяти у таких випадках жертвам.

Трагедія на початку року

12 січня 2019 року Прикарпаття сколихнула шокуючи новина: чоловік до смерті побив немовля. Трагедія трапилася на Рожнятівщині. Як повідомила прес-служба ГУ НП в Івано-Франківській області, 11 січня о 12 годині до поліції надійшло повідомлення, що у лікарню забрали п’ятимісячну дитину без ознак життя. За словами матері, медиків виклали зранку, коли дівчинці стало погано. Лікарі намагалися врятувати дитя, проте було вже пізно.

Згодом правоохоронці з’ясували, що немовля померло від тілесних ушкоджень. Завдав їх співмешканець матері. Близько третьої ночі прикарпатця розлютив плач, тому він підійшов до візочка та кілька разів вдарив дитя по голові. За висновками медиків, дитина загинула від отриманих травм мозку.

Поліцейські затримали 26-річного чоловіка за статтею ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України. За заподіяння смертельних тілесних ушкоджень підозрюваному загрожує позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Новий закон, нові правила

Заступник начальника управління превентивної діяльності ГУ НП в Івано-Франківській області Андрій Веляник розповідає, що домашнє насильство щороку набирає обертів. 7 січня 2018 року вступив у дію новий Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У ньому чітко розписано, яких заходів можна вживати до кривдника.

Існує чотири види домашнього насильства: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. Відповідно до нового закону, є чотири спеціальних заходи, яких вживають до кривдника. Перший – винесення термінового заборонного припису, другий – винесення обмежувального припису, третій – взяття кривдника на профілактичний облік та четвертий – направлення особи на проходження програми для кривдників. «Терміновий заборонний припис виноситься органами поліції. Згідно з ним, ми можемо зобов’язати кривдника залишити місце проживання постраждалої особи, заборонити входити та жити у місці проживання постраждалого чи у будь-який спосіб контактувати із ним. Цей припис виноситься терміном до 10 днів», – пояснює правоохоронець. Окрім того, за домашнє насильство передбачена адміністративна відповідальність. Так, з кривдника можуть стягнути штраф від 170 гривень до 340 гривень, відправити на громадські роботи на 20-40 годин чи накласти адмінарешт до семи днів. Якщо особа протягом року вдруге порушить закон, то її знову притягнуть до адмінвідповідальності, правда, все буде строгіше: штраф від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи від 40 до 60 годин чи адмінарешт до 15 днів.

«Якщо кривдник надалі вчинятиме насильство, то можна звернутися до суду, який винесе обмежувальний припис. Крім цього, з 11 січня 2019 року набули чинності зміни, внесені до Кримінального кодексу України. Тобто тепер передбачена кримінальна відповідальність за домашнє насильство», – пояснює Андрій Веляник. Він вважає, що новий закон досить непоганий, бо у ньому чітко прописані заходи, які можна застосувати до кривдника.

В Івано-Франківській області найбільше випадків домашнього насильства трапляється у сільській місцевості. «Часто так стається, бо чоловік приходить додому в стані алкогольного сп’яніння, а жінка починає сваритись. Через це п’яний може спричинити дружині тілесні ушкодження», – зауважує правоохоронець.

Також пан Андрій радить, як поводитись жертві, коли вона бачить небезпеку. Якщо вже трапився конфлікт, не треба провокувати кривдника до якихось дій і в той час викликати поліцію. Якщо ви в приміщенні, намагайтеся покинути його. А коли приїде поліція, тоді з’ясовуйте обставини.

Є випадки, коли постраждала особа не звертається до правоохоронців. «Зазвичай страждають жінки, а вони готові все «тримати в собі». Думають, що сварку із сім’ї виносити не треба», – зазначає Веляник.

За 2018 рік працівники підрозділу превентивної діяльності склали 2716 адміністративних протоколів за ст.173-2 КУпАП. А на профілактичний облік поставили 2598 кривдників. «Ми мусимо вжити всіх заходів, щоб запобігти летальним випадкам», – наголошує чоловік.

Окрім того, поліцейські співпрацюють із різними службами, які займаються протидією та запобіганням домашньому насильству. Мовляв, на Прикарпатті є заклад, де постраждалі можуть перебувати анонімно – у Верховинському районі для жінок та дітей, які потерпіли від домашнього насильства. Також у поліції працює пілотний проект «Поліна» – екіпаж, який складається з двох працівників і реагує лише на випадки домашнього насильства. Ці копи можуть брати на виклик із собою психолога чи інших потрібних спеціалістів. Андрій Веляник надіється, що цього року проект запрацює і на Прикарпатті, бо є вже люди, які пройшли курси і готові братися до роботи.

Від батьків до дітей

Психолог і тренер-експерт із питань протидії насильства у сім’ї Наталія Чаплинська наголошує, що насильство у сім’ї – це проблема не тільки України, а й цілого світу. Здебільшого від нього потерпають жінки. Також до цього списку можна зачислити дітей, людей похилого віку та людей з інвалідністю. «За статистикою в Україні 97% жінок хоча б один раз у житті терпіли насильство», – каже Чаплинська.

Також психолог пов’язує домашнє фізичне насильство із булінгом у школах. Мовляв, якщо дитина потерпає в сім’ї чи є свідком домашнього насильства, то згодом вона починає агресивно поводитись. Тому пані Наталя не погоджується, що лише у школах треба щось виправляти, бо починати варто із сім’ї. «Як на мене, основною причиною насильства у сім’ї є виховання дітей. Якщо ви вдарили доньку, то дали зелене світло на те, що її майбутній чоловік почне простягати до неї руки. Ви зробили її жертвою. Якщо ж б’єте хлопчика – то показуєте йому, що питання можна вирішити силою», – пояснює Чаплинська. Інколи є винятки, і діти із сімей, де траплялися випадки насильства, виростають зовсім іншими. Проте це тільки винятки. «Будь-яке насильство, яке чиниться в сім’ї, формує у людей психологію рабів. Ми будемо вільною нацією тоді, коли навчимось вирішувати особисті питання мирно та спокійно», – наголошує жінка.

Такі фрази, як «б’є – значить любить», психолог називає виправданням агресивної поведінки кривдника. І часто починає виправдовувати кривдника ніхто інший, як сама жертва. «Вона недосолила суп, а якщо б вона дала більше солі, такого б не трапилось. Ой, вона дала загарячий чай…», – наводить приклади  Наталія Чаплинська.

Психолог також радить, як потенційній жертві домашнього насильства вберегти своє життя. Мовляв, завжди потрібно мати складений набір найважливіших речей, який можна враз взяти і втекти. Важливо мати місце, де можна заховатись: у сусідів чи друзів. Також важливо викликати поліцію, щоб вона зафіксувала факт домашнього насильства. «Жертва має перестати бути жертвою. Треба привчати себе до цього і почати вести із кривдником розмову», – наголошує пані Наталія. Кривдник вміє сформувати у жертви почуття вини, бо коли людина боїться, то буде мовчати.

За словами психолога, найстрашніше, коли діти стають свідками домашнього насильства, хоча самі не потерпають від нього. Мовляв, на емоційному та психологічному рівні вони можуть у два-три рази більше переживати, ніж жертва. Через це у дітей може розвиватись почуття вини та страхи.

В Україні є декілька гарячих ліній, на які завжди може звернутися постраждала особа. Зокрема, від громадської організації «Ла Страда – Україна» (https://la-strada.org.ua/). Проте Наталія Чаплинська наголошує, найбільше кривдники бояться розголосу, бо анонімність їм вигідна. «Так, дехто думає, що це соромно. Але жертви мають розуміти, що цей сором може призвести до страшних наслідків», – переконана пані Наталія.

Людмила Оленюк