Слабкість, безвихідь чи навіть прокляття. Як би ми не називали ці дії, та суть залишається незмінною: самогубство – це кінець існування для загиблого та величезне горе для його рідних. Такі історії ламають життя людей, а  найгірше те, що часто ми не можемо запобігти нещастю, допомогти чи зрозуміти причини. «Галицький Кореспондент» спробував дізнатися, що штовхає людей здійснити суїцид та як вберегти себе і близьких від непоправного.

Вкоротили віку

На Косівщині у липні минулого року наречені звели рахунки з життям за місяць до весілля. Смерть дівчини настала через отруєння невідомою речовиною, яка спричинила серцеву недостатність. Її хлопець вистрелив у себе з мисливського карабіна, коли дізнався про смерть коханої. Місцевий священик відмовлявся ховати наречених, незважаючи на прохання убитих горем близьких, які зверталися навіть до єпископа. Причина цих смертей і досі не до кінця з’ясована.

На Тисмениччині жінка втратила одразу сина і чоловіка: батько не пережив звістку про самогубство дитини і вкоротив собі віку, ще поки сина сподівалися врятувати.

Калушанина доправили у лікарню з численними ножовими ранами живота, грудної клітки, шиї, лівої китиці – це теж була спроба суїциду.

В Івано-Франківську жінка позбавила себе життя на кухні, коли у іншій кімнаті було троє її маленьких дітей. Найстарший – восьмирічний син – побачив, що сталося, вивів менших дітей, віком одного і шести років, на вулицю та почав шукати допомоги.

Незалежно від статі, віку та ситуації довкола, людина за певних обставин може помилково вважати, що померти – це єдиний вихід.

Загалом у 2018 році поліцейські області отримали 163 заяви про скоєння самогубства, за якими слідчі підрозділи поліції проводили досудове розслідування у 154 кримінальних провадженнях за ст. 115 КК України (умисне вбивство) з додатковою позначкою «самогубство».

Як зазначили у поліції, найбільше таких випадків зафіксували в Івано-Франківську – 25, трохи менше на Калущині – 19, 16 – на Косівщині та 15 заяв на Коломийщині. Найчастіше прикарпатці вкорочують собі віку шляхом повішання. До слова, петлю або ж вистріл із вогнепальної зброї вважають найбільш летальними у світі.

Серед самогубців на Прикарпатті 134 чоловіки, 29 жінок, також вкоротили собі віку троє неповнолітніх.

Зрозуміти причину

Правоохоронці докладають чимало зусиль, аби запобігти лиху та врятувати людей, які можуть скоїти суїцид. Й іноді таки вдається зупинити фатальний стрибок чи постріл. Втім, часто складно розпізнати душевний неспокій, який може призвести до страшного фіналу.

Церква самогубство засуджує, але сьогодні намагається, в першу чергу, зрозуміти причини такого вчинку і допомогти тим, кому важко.

«Позиція церкви є незмінною: позбавити життя себе чи когось – це йти проти П’ятої Заповіді «Не вбивай». У цій складній ситуації церква засуджує гріх, але не грішника. Тому перед тим, як судити, відмовляти у похованні, ми намагаємося зрозуміти причини цього вчинку. Ми ж не знаємо останніх хвилин чужого життя, що штовхнуло на це. Кажуть, навіть між мостом і водою завжди є час, щоб покаятися», – зазначає отець Руслан П’яста.

Українська греко-католицька церква продовжує молитися за тих, хто позбавив себе життя, і не втрачає надії на Боже милосердя щодо цих осіб. Спосіб поховання вибирають, зважаючи на обставини, існує чин обмеження почестей християнського похорону. За словами священика, відмовити можуть, якщо людина справді чинила гріх і свідомо бунтувала проти Бога, втім такі ситуації вкрай рідкісні.

На його думку, аби вберегти близького, найперше, «очима і вухами» має стати сім’я, щоб вчасно помітити зміни та допомогти. Людина із депресією може приходити до храму, але треба розуміти, що депресивні, маніакальні стани – це психіатрія, не треба боятися направити її до спеціаліста. Якщо йдеться про душевний спокій, то завдання інших показати, що вихід є, і дати людині можливість поговорити, обміркувати цю ситуацію, а не тримати все у собі.

«Ми розуміємо, що за нормальних обставин людина цього б не зробила. Отже, щось було для неї наскільки складним і вона так мучилася, що пішла із життя – церква аналізує такі ситуації. Щоб вберегти людину, церква повинна уважно слухати прихожан, бо часто люди дають завуальовані звістки про те, що їм важко жити, вони втомилися тощо. І церква – це не лише отці, це кожен, хто поруч», – наголошує священик.

Примусово допомогти

Законодавство України передбачає, що того, хто може зашкодити собі чи іншим, госпіталізують примусово. Люди часто не зважають на це, втім погрози собі чи іншим – це сигнал про необхідність допомоги.

У психіатричній лікарні з такими пацієнтами проводять психотерапію, шукають причину такої поведінки та допомагають впоратися із проблемами.

Михайло Винник, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри психіатрії, наркології, медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету, допомагає людям також у власній приватній клініці. Лікар із багаторічним досвідом наголошує на тому, що найближче оточення мусить бити на сполох, якщо поведінку можна вважати суїцидальною.

У великих містах є спеціальні кризові служби, телефони довіри. Але навіть якщо такі служби не діють у вашому населеному пункті, за будь-яких обставин людині потрібно надати допомогу, обов’язково кваліфіковану. Для цього треба звернутися до відповідних спеціалістів: психологів, психотерапевтів, психіатрів. Якщо людина телефонує сама, це вже прохання про допомогу. З одного боку, людина хоче заподіяти собі смерть, з іншого – навіть в останню хвилину думає, як себе врятувати.

«В окремих випадках люди відкрито заявляють про наміри, також часом це може бути шантажно-демонстративна поведінка. Людина каже (здебільшого близьким), що її не розуміють, не хочуть допомогти, що вона піде із життя, може бути демонстрація суїциду, – це свого роду шантаж. І біда в тому, що навіть якщо самого суїциду не буде, людина може позбавити себе життя із необережності», – зазначає лікар.

У будь-якому випадку, якщо людина сигналізує про проблему, на цей сигнал необхідно відреагувати. За словами професора, є місце також прихованим проявам суїцидальних думок, до них можна віднести швидку їзду автомобілем, розмови про те, що людина втомилася від життя, тощо.

Навіть якщо здається, що на суїцид людину штовхають зовнішні фактори, часто причина криється всередині. Суїцид, кажуть медики, вчиняють особистості, які мають внутрішні проблеми.

Кілька років тому в Івано-Франківську працював телефон довіри, однак сьогодні цей номер не обслуговується. Люди, яким потрібна підтримка, можуть звернутися у служби довіри в інших містах чи знайти допомогу на ресурсі ipso-care.com. Ipso є німецькою гуманітарною організацією, що активно працює у галузі психосоціальної допомоги і культурного діалогу. Вони створили платформу, на якій українці можуть зареєструватися та отримати онлайн-консультацію спеціаліста.

Людина має право самотужки обирати, де шукати душевний спокій. Хтось іде за ним до храму, інший – до лікаря чи в обійми рідних людей. У будь-якому випадку людям потрібно навчитися слухати ближніх, щоб не пропустити тривожного сигналу. А також – говорити, щоб викласти те, що обтяжує власну душу, і, можливо, саме словом врятувати чиєсь життя.

 

Марта БАРАНЕЦЬКА