Попри те, що реформа національної поліції розпочалася у 2015 році і була позитивно сприйнята населенням, сьогодні у соцмережах, у розмовах зі знайомими, по телебаченню доволі часто можна почути негативні факти і відгуки, які характеризують роботу поліції. Між собою люди продовжують називати правоохоронців “мєнтами”, а на вулиці їх оминають. Самі ж правопорушники, які, наприклад, п’яними сідають за кермо, часто не вважають свої дії протиправними і готові всіляко дискредитувати саме поліцію. Та чи сприяє таке протистояння підвищенню рівня безпеки нашого життя?

У багатьох країнах, наприклад, Канаді, США, Естонії та інших, державна політика давно націлена на побудову взаємодії громади та поліції. Від такої співпраці виграють обидві сторони, адже поліцейські – це частина громади, а громада також може здійснювати функції запобігання і контролю. З минулого року в Івано-Франківську розпочали роботу неформальні офіси “Молодіжних радників поліцейських” при навчальних закладах міста. Підлітки понад шість місяців знайомилися з роботою поліції, аби надалі здійснювати заходи з запобігання серед своїх однолітків. На основі спостережень і практичного досвіду вдалося сформувати щонайменше 7 переконливих причин для співпраці громади та поліції:

1. Інтеграція поліції в громаду

Перспектива спілкування з поліцейськими зазвичай лякає і не віщує нічого позитивного. Такі уявлення сформувалися у нашій свідомості через низку причин. Наприклад, безпідставні затримання чи обшуки, застосування фізичної сили чи бездіяльність. Зазначені ситуації дійсно мали місце і висвітлювалися у медіа. Але формування нової поліції передбачає і нові цінності, з якими прийшли люди, аби служити народу. На цьому етапі становлення важливими є схвалення громадою і підтримка дій правоохоронців, бо це добряче підбадьорює. Коли чоловіки та жінки у формі регулярно спілкуються з мешканцями, знають їхні проблеми і потреби щодо захисту прав людини, то люди вважають їх за своїх. Вони стають частиною спільноти, що працює задля запобігання негативним явищам і допомоги громаді, а не сприймаються як “каральний орган”. Це підвищує якість послуг, які надає поліція.

2. Інформування та освіта

На сьогодні є тенденція впровадження громадянської освіти, яка допомагає як молоді, так і дорослим краще розуміти суспільні процеси й активно брати в них участь. Ознайомлення зі структурою поліції, функціями різних підрозділів, окремими законами – усе це не передбачено шкільною програмою, але цілком може бути реалізовано як неформальний освітній процес самими поліцейськими. Зацікавлені мешканці завжди можуть отримати таку інформацію, поставити питання і на основі реальних прикладів дізнатися більше. Коли громада матиме розуміння про діяльність поліції, то зможе долучатися до її інформування про небезпеки та злочини, проводити картування території, небезпечних ділянок, вживати певних запобіжних заходів.

3. Комунікація та порозуміння

Іноді буває, що громадськість засуджує дії поліції, навіть якщо вони цілком правомірні. Таке може трапитися, наприклад, коли злочин чинить колишній учасник АТО. Або якщо людина, припустімо, має відмінні погляди від більшості, що не обов’язково переслідується законом, відповідно, не передбачає жодної реакції поліції, як того, можливо, очікувала громада. Поліція зобов’язана діяти тільки згідно з чинним законодавством, і суспільна думка не повинна мати жодного впливу на цю діяльність. У таких випадках важливим є спілкування з громадою, роз’яснення норм і процедур. Для цього зручно мати певні платформи для комунікації. Якщо громада невелика, це можуть бути групи в соцмережах або відкрита зустріч. В іншому разі – різні види медіа, але з можливістю зворотного зв’язку та вивчення громадських настроїв.

4. Відповідальність громади за свій добробут і безпеку

Кадровий ресурс завжди є обмеженим. Один дільничний поліцейський навряд чи ефективно охопить ціле село або мікрорайон на 3 тисячі мешканців. Для цього громада сама повинна бути обізнаною і готовою контролювати стан безпеки на місцевості. Пильнувати, чи сусід не вчинив правопорушення, у цивілізованому світі давно вже не вважається “доносом”. Це захист себе, в першу чергу. Наприклад, якщо хтось є свідком, як людина в алкогольному сп’янінні сідає за кермо, і не запобігає цьому чи не інформує поліцію, то де-факто злочин учиняють обоє. Така ситуація може мати плачевні наслідки, які, на жаль, дуже часто трапляються на наших дорогах.

5. Контроль поліції громадою

Чим більше громада взаємодіє з поліцією, тим краще розуміє свої права, обов’язки і можливості впливати на процеси. Люди можуть вимагати підзвітності за виконану роботу, вивчення і запобігання злочинам, поінформованості про стан безпеки на окремій території. За правоохоронцями, у свою чергу, завжди будуть спостерігати найбільш активні представники громади, що підвищуватиме репутаційну відповідальність самих поліцейських і зменшення зловживань службовим становищем.

6. Виховання нових кадрів

Люди, які своїми активними діями допомагатимуть поліції, братимуть участь у навчаннях, практичних заходах тощо, завжди зможуть поповнити резерв кадрів. Коли мотивацією є убезпечення власного району, середовища, то така професія стає ближчою і ціннісною.

7. Взаємна довіра

Спілкування, достатня поінформованість, спільні заходи, взаємодопомога, підзвітність – усе це сприяє формуванню довіри між поліцією та громадою. Коли поліція не зловживає своїми повноваженнями, а мешканці не порушують норм закону, бо кожен розуміє, що є під пильним наглядом суспільства, до якого належить. Так формується взаємна довіра. Так влада і люди йдуть назустріч один одному задля спільного безпечного життя.

Євгенія БАРДЯК