«Минулого року до Івано-Франківська народний депутат Павло Унгорян привіз гарну ініціативу – молитовні сніданки… А цьогоріч захід вийшов за межі міста. Сьогодні в стінах готелю “Надія” вперше відбувся молитовний сніданок Прикарпаття. Розмову за філіжанкою кави вели близько сотні учасників: політики, держслужбовці, артисти, очільники вишів, підприємці, духовенство, представники медіа з усієї області.

“…Після молитви ми всі маємо можливість поспілкуватись про перспективи міста й регіону. Бо не завжди вдається зібратись такою великою громадою”, – зауважив Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. Крім того він додав, що важливо бути місіонером християнських цінностей в Європі».

(http://blitz.if.ua, 21 лютого 2019 року)

У рік 7 527 [2019]. Снідали того року, чим [бог] послав, аки ворони сиромудрі, луччі люди з усіх земель прикарпатських у хоромах благочестивих та непорочних готелю [надійного] посеред города галицького, бо знали усі купці та бояри [політичні], що у скруті великій, коли не знаєш, що робити з тарифами високими, [рейтингами] низькими, зимою холодною та цінами [гарячими], допомагає вельми поїсти смачно, помолитися вдячно, бабки порахувати і [спати] лягати.

І піднімався, аки фіміам до тверді небесної та [піар] до ефірів телевізійних, запах кавовий із філіжанок жертовних, і мироточили кулери халявні водою [джерельною], і пиво сарматське в узвар бойківський перетворювалось, і манна небесна, аки лапша на вуха [електоральні], згори щедро сипалася поміж канапок на столи банкетні, і педеве [кому треба] сторицею поверталося, аж есемески калатали, аки дзвони церковні, і готель [в міжсезоння туристичне] пустим не стояв, чиновниками, політиками та іншими [артистами] наповнившись.

Аки дитя безтурботне, втішений був поляні сій вельми [побожній] лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько Хрестоносець Тверезості, бо ніколи його раніше навіть [на чай] свободно-забудовницький не кликали, а тільки з мегафоном довкола опричників [есбеушних] бігати доручали. І побачив він, що добре воно, поживно і для здоров’я [корисно], а коли ж прозрів нарешті, то уздрів довкола [в громаді сій] янголоподібній недругів олігархічних, опонентів [припорошених], недобитків регіональних та юлефанів латентних, і наповнився, аки кандидат вилоносний, чоловіколюбством та лагідністю до [ворогів] своїх політичних і незчувся, як снідання се в молитовну сієсту, а потім у [тайну] вечерю непомітно перейшло за розмовами перспективними, шепотінням [молитовним] та рішаловом діловим.

Коли ж наситилися всі благодаттю сніданковою, поділилися [одне з одним] милосердям своїм неміряним та намірами благими і [по хатах] розійшлися, то замислився вельми лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько [Несун] Цінностей над тим, що негоже кормитися [сніданками молитовними], лише на своїй богом даній землі і добре би було не тільки за межі города вийти, а й на землі [європейські] перемахнути, коли маслини іспанські та трускавки польські почнуть [дозрівати].

НОРВАКС