У школі та в університеті Андрій Петрінько завжди любив жартувати та підколювати інших. Проте стати гумористом хлопець не сподівався. Коли на третьому курсі навчання в університеті йому запропонували зібрати команду КВН для виступу на конкурсі «Кубок ректора», спершу не сприйняв це серйозно. Та все-таки погодився.

Юним комікам не завжди вдавалося влучно жартувати, і взагалі все виявилось не так просто. Та вони проходили конкурс за конкурсом. Зрештою Андрієві запропонували стати головним координатором КВН в університеті. Тоді він пропонував іншим командам об’єднатися, щоб взяти участь в Івано-Франківській лізі КВН. Та колеги відмовились, мовляв, вони круті і можуть все самі. Погодилися лише Олег Курдидик і Арсен Кутинський з Юридичного інституту. Так утворилася оновлена команда “Як варіант”.

«Коли ми почали спільно писати сценарій, спочатку було звикання один до одного», – пригадує Андрій. Перші жарти та сценарії команди Петрінько тепер оцінює критично. Каже, що взагалі не розуміє, як з таким матеріалом їм дозволяли виступати.

З кожним днем студенти все більше втягувались у життя на комедійній сцені. Вони дивились «Лігу  сміху» і рівнялись на «Загорецьку Л.С.». Сподівались, що колись стануть такими ж відомими. Потім розпочалися гастролі в інші міста для виступу на конкурсах.

Та невдовзі перед Андрієм постав складний вибір. Після четвертого курсу він мусив обрати, чи йти вчитись у магістратуру і продовжувати виступати, чи їхати за кордон. «Мама казала, щоб я їхав. Але я відповів: ні, бо хочу валяти дурака на сцені», – зізнається Андрій. Мовляв, у нього є бажання підняти рівень гумору Івано-Франківська та влаштувати тут «двіжуху». Заради цього, каже, він і вступив до вишу. Проте на пари ходити не хотів – це було не його. «Я три рази був на навчанні і не розумів, що я роблю. Сидів і думав, що в цей час міг жарти і мініатюри складати», – пояснює Петрінько.

До речі, якщо хтось думає, що писати жарти просто, то це не так. Андрій розповідає, що їх важливо писати на тверезу голову, щоб були смішні. А ще важко знаходити тему та ідею. “Процес написання невеселий. Часто буває таке, що люди сміються з того, що пишеться з кам’яним виразом обличчя”, – зізнається комік та додає, що інколи після довгої роботи взагалі не можна розібрати, що є смішним, а що ні. Але Андрій не сумнівається, що гумор – не тільки хобі чи захоплення. Він допомагає йому у важких стресових ситуаціях. «Ти не будеш думати: блін, я лох, я чай розлив на себе. Ти сприймеш це легко і сам із себе посмієшся. Ти стаєш оптимістом», – зауважив гуморист.

Зараз команда Андрія Петрінька готується до виступів у Київській та Тернопільський “Лігах сміху”. А нещодавно вона повернулася з Міжнародного фестивалю “Ліга сміху” в Одесі. Там франківці виступили вдало і пройшли в другий тур, проте на телеекрани їм потрапити не вдалося. Та Андрій наголошує, що вони зовсім не засмучуються і готові працювати далі, бо є куди рости.

Людмила ОЛЕНЮК