«Народний депутат від Івано-Франківська Олександр Шевченко з дружиною проголосували у селі Поляниця Яремчанської міськради.

“Виконав з дружиною громадянський обов’язок. Проголосував за щасливе світле майбутнє, як сьогоднішній день”, – сказав Шевченко під час прямої трансляції у мережі Фейсбук.

Шевченко повідомив, що спершу пішов до церкви, взяв участь у святій літургії і помолився за Україну та народ. Потім з дружиною зробив свій вибір у бюлетені…

“Ідіть голосувати! З вірою в Бога, з правдою в серцях ми зможемо змінити майбутнє. Бажаю всім нам перемоги”, – закликав Олександр Шевченко».

(kurs.if.ua, 31 березня 2019 року)

У рік 7 527 [2019]. Настав того року день світлий, аки [щасливе] майбутнє для всієї землі руської, та радісний вельми, аки клоун [квартальний], бо зійшов нарешті з гори своєї високої, аки дух святий на [діву] пречисту й непорочну, воєвода коломойсько-буковельський Александер Яш на прозвисько Приберун [Порохів] і на весь фейсбук засіяв, аки звізда ясна над вертепом та цирком кремлівським, та із дружиною своєю [громадянською] обов’язок свій громадянський виконувати почав, аж гай [зеленський] за рогом кривим зашумів.

Коли ж ступив він на землі свої поляницькі, [давно колись] задешево куплені, то закалатали разом усі дзвони [церковні], хитаючись від перших, твердих та великих кроків його на шляху політичному, брами священні [дільниць виборчих] перед ним отворилися, аки райські ворота без жодних [шоколадних] ключиків Петрових, а урни порожні, самотні та спраглі єлеєм рясним замироточили, щоб легко прийняти бюлетеня його благодатного [в лоно] своє.

Взяв же тоді воєвода коломойсько-буковельський Александер [Яш] на прозвисько Будун країни Гідності і Правди у руки свої невтомні списа вельми [довгого] з іменами незліченими і, букви знайомі заледве знайшовши [в самому кінці], встромив його сміло й відважно, аки меча популізму дешевого у пащу ненажерливу гідри [корупційної], та просунув у кожну щілину вузьку та тісну, аки верблюда у вушко [голки], бо почув обітниці із землі обітованої, що останні у бюлетені виборчому стануть [колись] першими, малі ростом – возвеличаться вельми, а блазні [телевізорні] на престолах княжих у городі стольному правити будуть.

І скінчивши з трудами великими та мазями [вазеленськими] обов’язок свій громадянський разом із дружиною своєю, подивився воєвода Александер Яш на [рейтинг] свій вельми обвислий під тягарем [відсотків] мізерних і, полегшення велике відчувши, загукав переможно: «Встань та іди [голосуй]!».

І докотився сей заклик його із високих гір [буковельських] до города галицького, одбився луною в будинках пологових, темницях тюремних та гуртожитках [студентських] і стали сповняти усі свій обов’язок [громадянський] хто з ким міг, і минула ніч виборів, і сонце правди [у серці] зійшло над недобудованою країною гідності та правди, і задурно з днем [дурня] усіх привітало.

 

НОРВАКС