Частину свого життя Віталій Перевізник присвятив літературі та громадсько-політичній діяльності. Зрештою, у нього дві вищі освіти: за однією він філолог, за іншою – державний управлінець.
Ще в 1989 році Віталій став активним учасником Студентського братства. У 1994 році очолив його і одразу створив при ньому літературну студію, якою керував молодий Юрій Андрухович. «Я був активним, бо вважаю, що коли країна стає на ноги, кожен має робити щось більше», – наголошує чоловік.
Згодом Віталій разом із друзями зі студентських років реалізовував свою громадську активність у молодіжній організації «Молодий Рух». Та не покинув захоплення літературою. Спершу він ініціював літературний конкурс «З точки зору осені». А в 2010 році, під час підготовки до одного із святкових заходів до дня народження Івана Франка, у Перевізника та його товаришів виникла ідея влаштувати біля пам’ятника поетові Франкові читання. Невдовзі така ж акція відбулася біля пам’ятника Тарасу Шевченку.
«Ідея таких заходів – щоб читали всі, а не тільки вчитель літератури, бо в нього така робота. Ми намагаємось привертати увагу до поезії класиків», – пояснює Віталій. Зараз він із колегами влаштовує три види читань: крім Шевченківських та Франкових, придумали ще й Лесині.
За словами Віталія, організатори читань не ставлять собі за мету зібрати багато людей. Саме тому вони ніколи не розчаровуються. «Якщо б читання влаштовували на цілий день, то дехто почав би читати вже аж надвечір», – зазначає Перевізник. Він пояснює, що декому важко одразу переступити себе і зачитати вірш чи прозовий уривок. Мусить минути трохи часу, щоб вони наважилися долучитися до заходу.
Формат цих поетичних читань буває дуже різним. Щоб продемонструвати близькість до Європи, часом вони відбуваються різними мовами. Наприклад, нещодавно чоловік читав вірш Шевченка «Мені однаково, чи буду…», а його донька перечитувала його німецький переклад.
Традиції таких читань та конкурсів часом переймають в інших містах. Скажімо, Ольга Сидоренко, яка брала участь у декількох місцевих заходах, влаштувала у Дніпрі Лесині читання. «Це своєрідні агенти, які поширюють наші ідеї», – зауважує Віталій. За його словами, він тішиться, коли хтось «краде» ці ідеї і потім організовує схожі заходи навіть краще за нього.
Сам Віталій Перевізник не втомлюється продукувати нові ідеї. Серед останніх здобутків – створення «Громадського інституту аналітики», який він зараз очолює, та інтелектуально-філософського клубу «Вершини». А новим літературним заходом, який вдалося організувати разом з колегами, став конкурс «Сто слів про соборність».
Людмила ОЛЕНЮК