Івано-Франківщина багата на чудотворні джерела, які допомагають людям зцілюватися від недуг. Більшість таких джерел розташовані в сакральних місцях сили.

Погінське джерело

У XIII столітті біля села Погоня, що в Тисменицькому районі, воєвода короля Данила Галицького Роман розбив татарський загін. Виконуючи обітницю, дану перед битвою, воїн збудував тут церкву. Відтоді це місце славиться дивами, бо цілющої сили набуло тутешнє джерело. Навколо нього в печерах селилися монахи.

Наприкінці XVII століття біля святого джерела на липі явився чудотворний образ Богородиці. За легендою, перші дві спроби перенести нерукотворну ікону до церкви не вдалися – образ повертався на дерево. Тільки втретє, коли внесення до храму відбулося з молебнями й урочистостями, образ Діви  Марії залишився між церковних мурів. Відтоді розпочалася вервиця зцілень від Погінської чудотворної ікони, яка не припиняється дотепер. Одна зі шляхтянок на подяку збудувала на території монастиря Свято-Успенську церкву.

За радянських часів майже всі будівлі монастиря були знищені, церкву – спалили. Тільки на початку 1990-х років вдалося відновити духовне значення цього святого місця.

Навесні 2001 року віднайшли чудотворну ікону. На образі Богородиці був слід від пострілу, куля влучила у праву руку. Після реставрації ікону благословив Папа Римський Іван-Павло ІІ під час апостольської подорожі в Україну.

Протягом останнього десятиріччя на чудотворному джерелі збудували капличку та церкву, де зібрано кілька десятків копій чудотворних ікон зі всього світу, впорядкували монастирський цвинтар і стежку Хресної Дороги. Кажуть, що вода з цілющого джерела рятує від різноманітних недуг, насамперед – від хвороб очей.

Криниця Святого Духа

«Подорожній, зупинись! Недалеко звідси джерело із цілющою водою, відпустове місце галичан, відоме з XIII століття», – такий вказівник можна побачити, їдучи в напрямку Галича, за 15 км від Івано-Франківська. Йдеться про чудотворне джерело в урочищі Вишновець, між селом Сілець та селищем Єзупіль Тисменицького району. Про Божу присутність на цьому місці розповідають не лише давні легенди, але й свідчення багатьох сучасників, які стверджують, що зцілилися від недуг.

«Місцеві жителі розповідають, що Духова Криниця притягує до себе не тільки спраглих зцілення, але й НЛО, – йдеться у книзі Володимира Єшкілєва «Метафізика Карпат». – Сяючі об’єкти зависали над криницею, маневрували біля неї. Так зазвичай відбувається у місцях, з яких у простір виходить Сила. Навіть недовге перебування біля криниці благотворно діє на людський організм. У гіпертоніків знижується артеріальний тиск, спазми перестають стискати судини, зникають алергії та деякі види невротичних уражень».

На свято Купала навколо Духової Криниці збираються тисячі людей. Ця традиція дуже давня: за деякими свідченнями, вона сягає язичницької доби. Навіть у часи державного атеїзму, коли паломництво до священного місця могло призвести до ускладнень у житті і кар’єрі, люди продовжували навідувати криницю у день літнього сонцестояння.

Деякі історики пов’язують середньовічне звеличення Галича з Духовою Криницею. Священний пагорб Галичина Могила, на якому, за легендами, отримували владу від жерців Стрибога-Сонця поганські володарі галицької землі, розташований недалеко від криниці. Перед тим, як зійти на вершину «коронаційного кургану», виборні вожді давніх фракійців і слов’ян обмивали тіло водою з Духової Криниці. Святилище, містично пов’язане з могутнім Літнім Сонцем, давало владну силу майбутньому володареві, зв’язувало земного князя з Князем Небесним. Ці містерії влади відбувалися задовго до приходу на українські землі Рюриковичів і несуть в собі відлуння праарійських звичаїв та вірувань.

До Духової Криниці приїжджають не лише по цілющу воду, але й щоб відпочити і насолодитися оазою умиротворення. Поруч із джерелом – церква Святого Івана Хрестителя та прекрасна статуя Богородиці, навколо – мальовничі краєвиди і доріжки для прогулянок.

Далешівське джерело

21 вересня 1781 року село Далешове, розташоване за 12 кілометрів на північний захід від Городенки, отримало дозвіл на проведення великих релігійних прощ. Віряни йшли до церкви Косми і Дем’яна, де перебувала чудотворна ікона  Богородиці.

За легендою, ікона з’явилась біля джерела, що витікало з урочища неподалік села Дубок. Тепер на тому місці збудували каплицю. Джерело ніколи не пересихає, хоча ключ б’є посеред поля. Його вода теж має цілющі властивості.

Одного разу місцеві люди зауважили, що з очей Богородиці на чудотворній іконі капають сльози. Тодішній парох Далешового отець Василь Балигірський звернувся до Львівського єпископа Білянського, повідомивши про чудо. Після перевірки Ватикан дав дозвіл на проведення у далешівській церкві офіційних відпустів.

Джерело кохання

На схилі Михалкової гори поблизу Косова струменить джерельце, котре  називають Срібним або Кринчистою криницею.

За легендою, біля цього джерела зустрічалися хлопець і дівчина, котрі, як Ромео і Джульєтта, не могли одружитися через непримиренну ворожнечу їхніх родин. Кажуть, що розлючені батьки дівчини звернулися до місцевої відьми, яка намагалася магією розлучити закоханих. Але вода зі Срібного джерела змивала усі злі чари.

Чим закінчилася ця любовна історія, достеменно невідомо. Але в народі Срібне джерело з того часу має славу такого, що дає захист і допомогу в любовних справах. Його вода відновлює чоловічу силу, долає жіночі хвороби та відвертає відьомські прокляття, спрямовані на закоханих.

А ще старожили розповідають, що цією водою колись лікували очі, а коли в Косові траплялася чума чи холера, то міщани тікали сюди, отаборювалися і перечікували біду.

Вода з Блаженного каменя

Історія Манявського скиту приховує багато не розгаданих досі таємниць. А найбільшою загадкою для дослідників залишаються цілющі властивості води, яка витікає з печери, що утворилася у велетенському камені, який лежить на горі поряд із монастирем. Здавна монахи використовували цю воду для зцілення недужих, тож недаремно, мабуть, цю брилу нарекли Блаженним каменем.

Камінь-брила із гротом стоїть на відстані 400 м від виїзної брами монастиря. Грот цей і є давнім житлом ченців – скитом.

Історія стародавнього печерного скиту все ще малодосліджена. Тільки з легенд і переказів можна дізнатися про те, як ченці Києво-Печерського монастиря вийшли з Києва в напрямку Карпат, шукаючи чудодійну воду, яка повинна бути схожою з водою Києво-Печерської лаври. Вони зупинилися біля каменя – печери з цілющим джерелом. Облаштувавши тут житло, ченці провадили своє богомільне життя та займалися цілительством. У горах вони збирали трави і квіти, настоювали їх на тутешній чудодійній воді – і не було кращих ліків від усіляких недуг.

Невідомо, коли і чому занепав стародавній скит у печері Блаженного каменя. Можливо, до цього спричинилося монголо-татарське нашестя. Але минули роки, і за сподвижництва Йова Княгиницького, який спершу жив пустельником у лісах біля Маняви, у 1612 році постали перші будівлі нинішнього монастиря. Монахи знали про чудодійні властивості води з Блаженного каменя. За чудесними ліками від хвороб зору та для втамування болю сюди прибували навіть посланці європейських монархів.

Та коли за наказом австрійської влади у 1785 році монастир у Маняві закрили, джерело Блаженного каменя раптом пересохло. Більш як двісті років печера була сухою. І тільки з відновленням монастиря тут знову почали збиратися краплі цілющої води. Відтоді знову почалися чудесні зцілення.

 Княжа криниця

На Крилоській горі, що поряд із Галичем, місця сили позначені витоками підземних вод. Ця гора з найдавніших часів була населена людьми. Власне тут були оборонні споруди та княжі палати давнього Галича. Крилоську гору для поселення було вибрано невипадково. Тутешні цілющі джерела стали не тільки запорукою фізичного здоров’я галичан, але й не раз рятували їх під час тривалих облог та частих повеней, коли річкова вода ставала непридатною для пиття.

У книзі «Метафізика Карпат» йдеться про те, що появу Княжої криниці пов’язують з пророцтвом невідомого ясновидця, котрий передбачив, що саме на цьому місці можна здобути воду під час облоги. Ясновидець застромив у землю меч і з-під меча потекла цілюща вода. За переказами, з цього джерела пили воду воїни перед тим, як вирушати у похід. Вона робила їх невразливими до ворожих стріл та мечів, а ще – надавала впевненості у перемозі. У 1998 році криницю відреставрували та облаштували поруч оглядовий майданчик.

З діда-прадіда мешканці навколишніх сіл використовують цілющу воду з Княжої криниці. Хоча в кожному селі є своє джерело, воду з Княжої криниці вважають особливо корисною для недужих, тому сюди приходять навіть із віддалених сіл. Тільки у 2006 році було зафіксовано два безсумнівних випадки зцілення тутешньою водою. Кажуть, особливо ефективна вона при ниркових та судинних хворобах.

 Джерело Франциска

Спустившись униз від Княжої криниці, можна побачити ще одне легендарне джерело. За давніми переказами, під час татарського нашестя сліпий хлопчик на ім’я Франциск відстав від гурту втікачів. Хлопчик розгубився, а тим часом наближалися татари. Раптом він почув добрий голос, що наказав іти до джерела і вмитися тамтешньою водою. Хлопчик відповів, що не зможе знайти джерело без допомоги когось зрячого. Тоді власник доброго голосу сам провів Франциска до джерела. При цьому хлопчик відчував доторк долоні незримого провідника. Омивши обличчя у цілющій воді, хлопчик прозрів. Але нікого біля себе не побачив. Згідно з легендою, провідником Франциска у той страшний день була сама Богородиця.

Як ідеться у книзі «Метафізика Карпат», Джерело Франциска утворює сім струмків, але не завжди їх усіх можна побачити: вони показуються лише для добрих людей. Біля таких «семизначних» джерел в галицькому краї ще за поганських часів виникали поселення волхвів-цілителів.

Кажуть, вода з Францискового джерела найбільше допомагає людям, які мають очні хвороби. До речі, тут прозрівають не лише тілесно, але й духовно. Молитва при сході сонця біля джерел здатна принести людині глибоке містичне просвітлення. Тому паломництво до помічної води не припиняється досі.

Липівське джерело

У селі Липівка Тисменицького району ось уже близько 300 років зберігається ікона Богородиці-Одигітрії. Люди свято вірять у її чудодійну силу. Ікона спершу перебувала у Свято-Троїцькому монастирі, який діяв у селі у 1711-1724 роках. Коли монастирську церкву розібрали і перенесли в село, то разом з нею взяли й ікону.

За переказами старожилів, ікона тричі поверталась на старе монастирське місце і плавала на цілющих водах тамтешнього джерела, а селяни знову й знову урочисто переносили її в село. Однак про місце, де колись стояв монастир, не забувають і досі.

Кожного року, 6 липня, напередодні свята Івана Хрестителя церковний дзвін скликає людей до святого місця. Тягнеться довга церковна процесія до тієї монастирської криниці, де, як стверджують, плавала чудотворна ікона. Вода з цієї криниці вважається дуже помічною, особливо при очних хворобах, у  чому пересвідчилось багато людей.

 Джерело Матері Божої у Фразі

Рогатинське село Фрага відоме з середини XVI століття. Біля Фраги, поряд із горою Скала, є джерело, цілющі властивості якого відомі ще з дохристиянських часів.

На Скалі гетьман Станіслав Ян Яблоновський збудував костел і монастир. Там зберігалася чудотворна ікона, яку після зруйнування монастиря перемістили до сільської церкви Перенесення мощів святого Миколая. Кажуть, вода з Фразької криниці лікує широкий спектр недуг.

Іванова криниця

Йдеться про цілюще джерело, де збудована у вигляді каплички Іванова криниця. Джерело знаходиться на скалистій горі Каменець в урочищі Повзало.

За переказами, ця вода є помічною від багатьох недуг, а особливо – від захворювань очей.

Підготувала Наталя МОСТОВА