Івано-Франківськ переживає велосипедний бум. Завдяки старанням  велоактивістів, які пропагують цей вид транспорту, та комунальникам, які облаштовують велосипедні доріжки, у місті значно збільшилася кількість людей, які користуються двоколісними. Проте тепер визріла нова проблема –  почастішали крадіжки велосипедів.

Знайти злодія, але не ровер

Без свого ровера іванофранківка Наталія Кобильчак залишилась на початку серпня минулого року. Згадує, що вона поїхала до міського озера на заняття із сапбордингу. На огородженій території біля одного із будинків прив’язала велосипед, правда, на ненадійний трос. «Але я про це навіть не задумувалась. Біля велосипеда постійно ходили знайомі», – пояснює Кобильчак. Та, попри людне місце, злодію вдалося викрасти двоколісного. Все трапилось дуже швидко: якихось 10-15 хвилин без догляду – і його не стало.

 

Наталія купила велосипед ще у 2007 році за 2000 гривень. На той час це була її місячна зарплата. «Тобто ровер був добротним і дуже хорошим… Може, якби трос був міцнішим, такого б не трапилось», – шкодує жінка.

На місце крадіжки одразу викликали патрульних, приблизно за 20 хвилин вони вже були біля озера. Далі Наталія написала заяву та з часом… забула про інцидент. Каже, що надії на повернення двоколісного не мала взагалі, бо їй друзі розповідали про схожі ситуації, які закінчувались нічим. «Може, поліція не встигає їх шукати або взагалі не займається цими справами, чи займається, але безрезультатно», – роздумує Кобильчак.

Оскільки без велосипеда франківка жити не може, то спочатку вирішила позичити двоколісний у подруги. Десь у грудні вона запланувала покупку нового, але в цей час їй зателефонували з поліції. Наталії повідомили, що правоохоронці знайшли людину, яка вкрала її ровер. «То був наркоман, який крав не вперше. Він уже мав судимість, але не мав ніякого майна», – розповідає про злодія Кобильчак. Хоча суд і визнав чоловіка винним, ні велосипед, ні хоча б компенсацію жінка не отримала. Ровер зловмисник одразу продав за 600 гривень, а гроші витратив, тож коштів на відшкодування збитків, відповідно, не мав.

Нещодавно франківка таки купила собі новий велосипед і тепер його без нагляду не залишає. «Якщо їду на якусь зустріч, то все одно його тримаю біля себе», – зауважила вона. Наталія знає, що є досить якісні замки для двоколісних, які буде важко зламати, але не хоче знову ризикувати своїм двоколісним другом.

Серед білого дня

Ще один неприємний випадок із велосипедом трапився у голови ГО «Мами Прикарпаття» Мар’яни Вершиніної. Свій ровер вона купила в 2016 році за 20 тисяч гривень. Проте натішитися ним не встигла. У березні цього року велосипед вкрали, незважаючи на надійний замок. Інцидент трапився у самому центрі Івано-Франківська – біля міської ратуші.

Мар’яна на годинку пішла на манікюр, а двоколісного замком прикріпила до велопарковки. Коли повернулася – велосипеда не було. «Уявити не можу, як вони зламали той замок», – каже франківка. Камери спостереження зафіксували момент крадіжки, але це не допомогло. Вдалось розгледіти лише, як злодій у капюшоні нагнувся до велосипеда і на дві хвилини присів біля нього. Що саме чоловік зробив – незрозуміло, але після цього він просто сів на ровер і поїхав.

На місце події Вершиніна одразу викликала поліцію та написала заяву. Від березня вона все ще намагається знайти свій велосипед. Приходила франківка  на прийом до т.в.о начальника Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області Юрія Олійника, але поговорити із правоохоронцем так і не змогла.

«Я вже відправила десь п’ять інформаційних запитів щодо велокрадіжок. Вирішила зібрати інформацію і влаштувати прес-конференцію, бо люди мають знати про цю проблему», – наголошує голова громадської організації.

Колись вона гадала, що можна спокійно кататись на ровері, а потім його залишити десь у центрі під замком. Їй здавалось, що це цілком безпечно.  «Якби я знала, що у мене так просто можуть вкрасти велосипед, я би поводила себе по-іншому. Тому зараз хочу винести це все в публічну площину», – наголошує велосипедистка. Також вона додає, що поліція повинна звертати увагу на велокрадіжки в Івано-Франківську. Мовляв, злочинці мають зрозуміти, що їх притягнуть до відповідальності. У них має з’явитися страх.

У Мар’яни Вершиніної ще жевріє надія знайти свій велосипед. Каже, це ж не тістечко, його не можна сьогодні вкрасти, а завтра – з’їсти. Правда, франківка зізнається: у неї складається враження, що поліцейські більше вдають, що шукають велосипеди, ніж справді цим займаються. Наразі їй ще ніхто прямо не казав забути про свій двоколісний, проте, за її словами, реального результату пошуків за два місяці вона не бачить. «У перші тижні якась робота велась, але зараз нічого у моїй справі не роблять. Я вважаю, що такі злочини треба розкривати швидко і за гарячими слідами», – зазначає обікрадена жінка.

Вкрав – і в ломбард

Старший оперуповноважений відділу кримінальної поліції Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в області Мар’ян Підхомний зауважив, що найчастіше велосипеди викрадають навесні та влітку. За його словами, це злочини середньої тяжкості, покарання за які передбачені ч.1-3 ст. 185 ККУ (Крадіжка). В Івано-Франківську 70% всіх крадіжок трапляється через вільний доступ зловмисників до велосипедів. При цьому, як пояснює правоохоронець, майже половина з потерпілих залишали свій двоколісний у публічному місті, навіть не пристебнувши його страхувальним тросом. На такі крадіжки здебільшого наважуються наркозалежні. Вони спочатку оглядають територію, закривають обличчя від камер спостереження і, якщо потрібно, пневматичними ножицями перерізають трос.

Підхомний наголошує, що наразі в місті знижується кількість крадіжок велосипедів. За статистикою, у 2016 році викрали 183 ровери, з них 21 справу поліцейські розкрили. У 2017 році трапилось 152 крадіжки, розкрито – 29 випадків. У 2018 році злодії привласнили 146 двоколісних, з них 34 злочини вдалось розкрити. Також від початку 2019 року вже викрали 38 велосипедів. Проте скільки потерпілих отримали назад свої ровери, невідомо. У відповіді на запит правоохоронці повідомляють, що такого обліку вони не ведуть.

Збувають зловмисники крадені двоколісні здебільшого в ломбардах. В Івано-Франківську їх є 11, але вони ще мають додаткові відділення в різних мікрорайонах. Ломбарди діють на підставі Закону України «Про заставу», який не змушує перевіряти походження та документи велосипедів. «У них десь 80% роверів – крадені», – наголошує Мар’ян Підхомний.

Знайти злодія правоохоронцям легше, ніж сам велосипед. Проте якщо в рамках слідства двоколісний все-таки знаходиться, його вилучать як речовий доказ та повернуть законному власникові, навіть якщо його вже встиг хтось купити. Натомість особа, в якої заберуть крадений велосипед, може звернутися з цивільним позовом до суду або ломбарду для відшкодування збитків. «В цьому полягає парадокс і недолік законодавства: багато крадених речей здають без документів, а потім їм хтось купує», – пояснює старший оперуповноважений. До речі, крадені велосипеди з Івано-Франківська часто опиняються в інших містах чи навіть областях.

Щодо крадіжки двоколісного Мар’яни Вершиніної, то, як наголошує правоохоронець, слідство триває. «Наразі велосипед ще не знайшли, але за описом людина, яка вчинила крадіжку, ймовірно, причетна до ще двох аналогічних справ», – зазначив поліцейський.

Документи, замок, поліція

Юрій Симчич, голова ГО «Асоціація велосипедистів Івано-Франківська»,  розповідає, що в місті справді збільшилась кількість любителів роверів. Частково їх можна порахувати на щорічному «Велодні»: наприклад, цьогоріч  їх було аж 2 458 осіб. Але насправді, каже Симчич, велосипедистів ще більше.

«На двоколісному зручніше їздити Івано-Франківськом, ніж автомобілем чи маршруткою. Також велосипед – це модно, екологічно та здорово», – наголошує Юрій.

На його думку, людям, щоб вберегти ровери, завжди потрібно мати документи на них, особливо якщо двоколісний транспорт – дорогий. Тоді власник легко зможе довести, зокрема в поліції, що велосипед саме його. Крім того, дуже важливий замок.

«Якщо ваш двоколісний коштує 1000 доларів, то 10% від його ціни треба витратити на надійний замок. Простий і дешевий трос кожен зможе розрізати кусачками, тож для чого він?» – риторично запитує велоактивіст. Простіше купити звичайний ровер за 2000-5000 гривень і колодку до нього.

Людмила ОЛЕНЮК