6 червня виповнюється 5 років з моменту створення Нормандського формату. Квартет його засновників змінився наполовину, проте необхідність врегулювання конфлікту на Донбасі не зникла.

На початку літа 2014 року лідери Німеччини та Франції Ангела Меркель і Франсуа Олланд були впевнені, що зможуть вплинути на розвиток конфлікту на Донбасі, інакше б не брали на себе відповідальність за його врегулювання. Проте не так сталося, як гадалося, і агресивні наміри Росії щодо України знайшли відображення у різних проявах, серед яких навіть загибель рейсу МН17 з 298 людьми на борту Боїнга-777.  Конфлікт на сході України продемонстрував, що у Кремлі не мають намірів миритися з самостійністю нашої держави.

Проте  завдяки існуванню Норманді вдалося провести переговори у Мінську у лютому 2015 року, які завершилися підписанням домовленостей про врегулювання. З того часу на Донбасі не стало зовсім тихо, проте немає широкомасштабних бойових дій, які забирають десятки життів на день. ЗСУ перетворилися на реальну силу, так звані народні республіки у різний спосіб змінювали керівників, проте не зуміли позбутися тавра «маріонеток Кремля». Нормандський квартет оновився наполовину, а найбільший у Європі конфлікт сьогодні жевріє, часом спалахує, проте виглядає локалізованим. На жаль, наближається до заморожування, бо шанси вирішити його виглядають мізерними.

Зміна президента України посилила розмови про можливе врегулювання на Донбасі в інтересах Росії, оточення Володимира Зеленського надто активно зондує ґрунт на предмет досягнення домовленостей з Кремлем. Однак є помітний запобіжник у вигляді понад 350 тисяч наших громадян, які брали участь у бойових діях на Донбасі та добре розуміють, що «просто припинити стріляти» там сьогодні неможливо. Але не варто скидати з шальок терезів і прагнення значної частини західного істеблішменту повернутися до business as usual з Росією.

Україна не може собі дозволити відмовитися від Нормандського формату, яким би він неефективним не видавався на перший погляд. Той, хто вийде з-за хиткого столу переговорів першим, продемонструє європейській спільноті небажання шукати шляхи врегулювання і без бою віддасть ініціативу опоненту. Тому від команди нового президента чекають нових ініціатив та предметних кроків щодо врегулювання конфлікту, який залишається головною українською та помітною європейською проблемою.